5

Жінка завжди закохана у чорта (с) Ліна Костенко

Прекрасних принцес крадуть дракони та тримають їх у вежах. Так у світі повелося. Принцеси гірко плачуть, та не тьмяніють їх очі, не стираються їх посмішки. Бо знають - прийде доблесний рицар, білявий принц, та врятує з лап чудовиська. Переможений дракон ніколи вже не буде кривдити красунь, а в Королівстві зіграють гучне весілля, всім сусіднім Королівствам на заздрість. Ще, може, втрутитись зла мачуха чи стара карга-відьма, але навіщо? Якщо є Ритуал і Доля.

Принцеса не була красунею. От халепа для дракона, який до цієї всієї біди, не любив ласувати людятинкою. І сам перевертався в чоловіка. І писав вірші. Отакий дракон. А принц? Стовідсотково доблесний та білявий, не надто поспішав рятувати прекр...ну просто принцессу. І інші не поспішали: ні чорняві, ні руді. В дракона, тай в дракона, така її доля.

Дракони також плачуть, якщо переіменувати відому фразу. Наш дракон не плакав, але тужив і відчував вину перед всіма двумастами поколіннями лускатих-хвостатих дідів-прадідів. Ну чому ж, не припало йому до вподоби вбивати цнотливих красунь? Що з ним не так? Ще і ця...носата, губата і лізе в кожну шпаринку в замку - спасу від неї нема!

Як відомо, немає гіршого покарання для негарної дівчини, ніж бути розумною. І чесною. І справедливою. Пропаща просто. Лізе поперек батька в пекло, таємні драконячі передбачення перекладає, зачинені кімнати досліджує. Ну а що, довгий ніс має - то треба його всюди пхати? Ритуал такий...

Хто придумав, що саме принци мають рятувати цнотливих дівчат? Невідомо чим ті дівчата по пів року з драконом на скелі там займаються, а ти їх рятуй. Та що рятуй - женись! Бо хто як не ти! Добув собі жінку з лап дракона - тішся! А як жінка «не-альо»? А якщо ще і розумна? І до наук тягнеться? І на пяльцях вишивати не вміє...Краще б тримав придворного драконолова і не рвався за лаврами...

Насправді, я зараз наче ситий задоволений кіт. Ця книжка просто чудова. Цілий день я перебувала в цій історії. Де є все перечислене: принцеси, дракони, королі, весілля, замки, ритуали, пророцтва, чарівники, доля. О, остання, точно є.

Мені було, ніби знову шістнадцять - так я переживала за цих двох, недолугих. До останньої сторінки тьохкало.

Окремо мушу сказати про книжку - естетична насолода від неї рівноцінна задоволенню від чудової мови, описів та діалогів. Прекрасні ілюстраії на початку кожного розділу, пахучий, білосніжний папір - А-ба-ба-га-ла-ма-га - видавництво для тих, хто цінує не лише страву, а й подачу.