5

Схоже, мене остаточно накрило ванільним настроєм, може це на мене так мій кіт впливає (що вже постійно пропадає у спілкуванні з особами протилежної статі), а може весняний настрій чи просто надто довго були натягнуті нерви. Але всеодно я мушу констатувати, що мене накрило, я стала все надто близько сприймати, турбуватись і переживати про речі які не мають практично ніякого відношення.
Так і з цією книгою, Міла стала для мене, як рідною з усіма її проблемами та переживаннями. Бідна дівчинка. Скільки ж всього довелось їй пережити, перетерпіти, перетравити. Для неї смерть стала виходом, спасінням, як би сумно це не звучало. Важко когось звинувачувати в цьому та й зазвичай причина не одна, а ціла сукупність подій і думок, що призвели до такого чи іншого результату. Але не дивлячись ні на що, вона змогла змінити інших на краще, вона стала тим ангелом, спасителем для рідних. А всі інші, як на мене, всі інші мали достатньо сили збудувати своє життя самостійно, або направити його в те русло в яке хотіли. Вибачте, що розкриваю сюжет книги.
А обліковці, чесно кажучи я навіть не змогла второпати для чого вони людям, хоча скоріше люди більше потрібні їм ніж вони нам. Та мені було б цікаво поглянути на свої купки золотих і срібних монет. Бо я ж особа зацікавлена і моя думка точно буде різнитися з фактичною ситуацією.
Загалом, книга просто неперевершена, читається на одному подиху.
P.S. Вибачте, що в кожній рецензії занадто багато пишу про себе, це не ознака егоїзму (маю надію) це ознака пропуску(якщо можна так виразитись) всього через серце і душу.