4

Марія Шіракава все своє життя прожила в невеличкому містечку, де все було пов’язано з рибальством і туризмом. Разом із мамою вони мешкали у родичів, в рьокані яких мама і працювала. Після щасливого возз’єднання родини, батько переводить всіх у Токіо, де Марія вступає до університету. На перші літні канікули вона повертається до рідних країв, мабуть вже в останнє. Ця невеличка повість – її спогади про те літо…

Цуґумі – молодша двоюрідна сестра Марії. З самого малечку вона була дуже хворобливою, а тому у сім’ї її дуже оберігали. Тільки-но мала встала на ніжки — характер її почав вимотувати нерви всім близьким. І, якщо батько здебільшого сердився і намагався уникати дочки, всі інші терпіли і намагалися якось порозумітися. Незважаючи на слабке здоров’я, життя навколо Цуґумі кипить і піниться, здебільшого через поведінку самої дівчини. Те, що вона виросла у справжню красуню, тільки більше засмучує оточуючих, адже вона як отруйна квітка: простягни руку – і пожалкуєш. Марія і старша сестра Йоко – ось ті, хто якщо не просто приймає і любить, а дещо й розуміє Цуґумі. А в те останнє літо в містечку з’являється хлопець, який ризикнув закохатися в неї.

Цуґумі – персонаж суперечливий, адже ніби нічого аж надто такого жахливого вона не робить, але епізод із ямою викликає підозри про адекватність. Чомусь мені здалося, що всі її витівки – це лише протест хворобам і лікарням, які за недовгі роки життя вже просто в печінках сидять. Що це – лише намагання взяти від життя максимум, тому що ніхто не знає чи сконає вона сьогодні, завтра чи за рік. Марія описує подругу с ніжністю і певним сумом, адже через вибрики тій складно знайти прихильників.

Дуже японська неспішна проза. Разом із автором я споглядала те чудове літо…