4

Купуючи цю книгу мала надію, що вона буде не менш цікавою ніж твори незрівнянної Астрід Ліндгрен або може перевершити Марію Парр.
Наївна мрійниця…
Хоча стиль книги дещо нагадує «Тореадори з Васюківки».
Чого, на мою думку, не вистачило книзі ?
Найголовнішого – відчуття правдивості. Не полишала думка, що доросла тьотя-педагог з стажем, вирішила написати такий собі підручник по «правильному користуванню дітьми» в художній формі.
Дуже не сподобалися згадки про президента Януковича і канал «1+1».
Навіщо, це же не сатира.
Хоча, відверто кажучи, книга не погана і я поставила все ж «4 зірки», бо «3» якось мало, хоч серця книга і не торкнула.
Але думаю, вона обов`язково знайде своїх читачів, бо вистачає і пригод, і сміху, і суму.

Щодо змісту, мова йдеться про хлопчика Марка, його батьків, друзів. У продовж всієї історії маємо змогу спостерігати за його дорослішанням, осмисленням себе, як людини та особистості в цьому світі.

Дуже сподобалася цитата:

Єдиного я не зрозумів: чому для того, щоб у дорослих з’явився час для дітей, має щось обов’язково трапитися. Чому для того, щоб радіти, треба перед тим сумувати. Чому треба прибирати, коли хтось має прийти. І останнє: чому гості дорожче від дітей.
«Це неправда! – повторює мама. Якщо це так, то чому дорослих дратує все, що діти роблять у той день, коли мають навідатися гості?»