5

Була собі у Максимка Мрія. Ім'я їй було - Мексика. Товариш в дитинстві багато читав та судячи з усього сприймав усе дуже близько до серця. Але роки спливали і Мрія повільно зникала з обрію свідомості. Аж поки її геть не закрили собою чорні хмари буденності: безглузда біганина за матеріальними цінностями та штучними ідеалами. І Мрія забулась.

Так би й жив собі Макс, як усі "нормальні" люди - робота-дім-робота, але якось сяйула йому доленосна думка повчитися у Європі. І тут почалось...

Просто з порогу Мрія нагадала про себе й уже не здавалася, поки Максим її не здійснив. А потім спокійно собі попрощалася та пішла, поступившись місцем іншій.

Чудовий легкий роман. Це й автобіографія, й путівник, і гумористичні замальовки життя сучасної молодої людини. Книга просто "дихає" молодістю, здоровим авантюризмом. Але вона не тільки для молоді. Вона для всіх, хто забув свою Мрію. Або не забув, але чекає, що настане колись час і вона сама здійсниться. Не настане. Завжди буде щось, що заважатиме, щось, що мулятиме очі, щось "дуже-дуже важливе". Але щоб не відбувалося у житті, ніколи не можна забувати про Мрію. Мрії мають здійснюватися. І цим покращувати та наповнювати радістю життя. Тоді й негаразди проживати легше.

Усім мрійникам рекомендую.

Максим Кідрук. Мексиканські хроніки.