4

Сильна книга!
Я, взагалі-то, дуже скептично відношусь до української літератури, будь то класика чи сучасні автори.
Навіть не можу пояснити звідки взялась ця неприязнь, але зараз не про те.
Отож, читала я "Захара..." ще в школі, при чому бралась за нього абсолютно без будь-якого бажання, та настільки "втягнулась", що навіть із жалем перевертала останню сторінку і досі пам'ятаю хвилювання, викликане повістю!
Дуже я пройнялась темою книги, настроєм, атмосферою; щиро переживала за волелюбний народ, який боровся за свою свободу, із захопленням знайомилась з образом мудрого наставника громади - Захаром Беркутом, вболівала за молоду закохану пару - Мирославу та Максима. Коротше, книгу, можна сказати, "прожила"! Ще й подумала: "Ет, якби не шкільна програма, то ми б і не познайомились!" )
От про неї запросто можу сказати - це дійсно варто прочитати, вона - цінний скарб в скарбничці саме української літератури.