2

Завдання, яке я перед собою ставив, беручися за книжку, – краще зрозуміти концепцію «симулякрів» – виконано. Враження ж від самої книжки здебільшого негативне. Вчергове зрозумів, що сучасна культурологія мене, в основному, дратує, пропонуючи кілометрові простирадла про все на світі, мало усвідомлюючи свою некомпетентність і не відчуваючи ніяких докорів сумління у зв'язку з цим. З цим ще можна було б змиритися. Але ті два стовпи, на яких ці розлогі розмишлялки переважно базуються, – левацтво і фрейдизм з їхнім похмурим світосприйняттям і впевненістю у темному й тотальному пануванні капіталу і несвідомого – абсолютно не співпадає з моїми переконаннями. Все це безпосередньо стосується і Бодрійяра.

Справедливості заради зауважу, що деякі його спостереження увагу привернули. Скажімо, ось як він пророцькі описує сучасний інформаційний простір:

Такова следующая стадия социальной взаимосвязи, наша стадия, которая уже больше не является стадией убеждения (классической эрой пропаганды, идеологии, рекламы и т. п.), а стадией разубеждения: «Вы — информация, вы — социальное, вы — событие, это касается вас, слово вам» и т. д.

Свідками саме такої зміни ми стали з появою блогосфери (хоча Бодрійяр, зрозуміло, писав не про блогосферу). По тексту розкидано ще деякі влучні фразочки і поодинокі цікаві спостереження. Але читати книжку заради двох-трьох фраз неекономно

бкврм