5

Попереднє покоління письменників малювало прекрасну, ідеалізовану картину козаччини. Героїзм, самовідданість, надзвичайна любов до батьківщини, свобора, равенство и братство, як то кажуть. Батько Хмельницький, звільнена Україна і так далі. На це, звичайно, були свої причини, але на зміну цьому поколінню прийшли нові люди з новими поглядами, і серед них - Пантелеймон Куліш, автор першого історичного роману українською мовою. Він обирає не славетну добу хмельниччини, а період, який отримав назву "доба Руїни": Україна знову розідрана навпіл, гетьмани воюють між собою за булаву, козацтво запанувало і стало як би не гірше тих, від кого звільнило своїх земляків.
Запорозьке козацтво - вже не лицарі, а... От що каже старий Шрам про запорожців:

а тепер хто йде на Запорожже? Або гольтяпака, або злодюга, що боїться шибениці, або дармоїд, що не звик заробляти собі насущного хліба. Сидять там окаяннії в Січі да тілько п’янствують, а очортіє горілку пити, так і їде в городи да тут і величається, як порося на орчику

Куліш використовує вальтерскотівський тип сюжету: на тлі значних історичних подій - чорної ради, протистояння доброчесного Сомка і підлого Іванця і таке інше - діють звичайні люди, зі своїми маленькими людськими турботами і почуттями. Петро закохується у Лесю, Череванівна хоче влаштувати долю своєї доньки якнайкраще, Леся розчаровується у красивому та статному гетьманові, Черевань - добрий і щирий чолов`яга, йому аби тільки усім його близьким добре було, низовий запорожець Кирило Тур, наче розбійник та харцизяка, але щирий та відданий, полковник Шрам - строгий, відповідальний, щирий патріот.
І от читаючи роман, розумієш, що ці люди і справді колись були, жили, раділи і горювали, написані у підручниках імена Сомка і Брюховецького оживають, стають справжніми, і разом з ними оживає історія.