4

Історичні детективи взагалі доволі забавна штука. Ось тобі історична дійсність, побут, мова, але щоб не сильно сумував добавим туди детективної інтриги.
Книга Тарасова розповідає про життя древньослов'янського племені, в якому з'явився вбивця.
Але про все по порядку.
Мова книги перші сто сторінок нагадують баладу. Хто читав Покальчука "Озерний вітер" зрозуміє. Роман починається дуже жваво, відразу з дії, і протягом історії ти не сумуєш. Вже після сотої сторінки з'являється мова детективу, і вона дисонує з мовою балади, і такий дисонас протривав майже до кінця.
Чеслав родом із городища котре поклоняється Дажьбогу. Жителі городища типічні але колоритні. Тут тобі чудний, і суперник головного героя, і дівчина яка любить Чеслава а він її ні, і друг веселий невдаха, та баба пліткарка.
Найбільш сподобався колорит роману. Наприклад мова, звертання типу хай Лісовик тебе схопить чи хай кікомора поцілує дуже радують. Обряди, описи побуту, поховань.
Баладні моменти коли Чеслав рятує вовчицю, а вона йому потім зализує рани після бійки теж радують.
Детективна лінія непогана. Не супер, але не погана. Мислить герой як повинен мислити підліток 1-2 століття. І тому логічно що він не одразу здогадався про те що в меді підмішали зілля. Це нам жителлям сучасності то було б відразу очевидно їм ні.
Вбивцю я вичислив за 30 сторінок до кінця, але не тому що автор не постарався, просто дійових осіб близько десятка, мо трошки більше, і тому знаючи в детиктивах кінець має бути неочікуваним вибрав абсурдний варіант і вгадав.
Вбивця виявся таким собі психопатом давніх лісів.
Не скажу що в книзі все гладко є провисання, іноді було реально нудно, але іноді по справжньому кайфував.
Обєктивна оцінка -3,5 але поставив чотири на преспективу.