5 Спойлер Черговий шедевр від українського майстра

Сказати, що я в захваті - то не сказати нічого. Банальність, яка лише констатує факт - я в захваті. Якби я читав книги Макса Кідрука в тій послідовності, в якій вони були написані, то я б помітив одну цікаву річ. З кожною наступною книгою його романи стають більш довершеними. Кращими. З кожною наступною книгою його герої набувають чіткіших форм. І от в "Доки світло..." можна відчути ту максимальну деталізацію образів, характерів, рис. Кожен з героїв "виглядає" на сторінках настільки живими та індивідуальними, наскільки це можливо.
Та про все по порядку. Книга знайомить нас із двома рідними сестрами із незвичними іменами Рута та Індія, які живуть звичайне життя (сорян за тавтологію) у Рівному (хто б сумнівався ) Індія навчається на лікаря у Тернополі, Рута живе з батьками, закінчуєть 11-й клас, готується здавати ЗНО та намагається будувати свої перші серйозні стосунки з хлопцем на прізвисько Лара. Хочеться зауважити, що на початку історія розвивається хоч і неквапливо, але міцно тримає в напрузі своєю соціальною драмою. Вкотре Макс Кідрук піднімає на поверхню важливі проблеми сьогодення стосунків між батьками і дітьми (це ми бачили у “Не озирайся і мовчи”, а особливо широко тема була розкрита в романі-катастрофі “Де немає Бога”).
Та розміренність їхнього буденного життя вмить летить шкереберть, коли гине наречений Індії. Серія неймовірних збігів ставить під загрозу міцну сестринську дружбу і, коли здається, що виходу вже немає, Макс майстерно вплітає у звичайну реальність фантастично-містичні події. Вибудовуючи їх на міцному фундаменті наукових фактів і досліджень, він, як і в #НОІМ, непомітно стирає грань між реальністю і вигадкою, посіюючи зерна сумнівів у такій, нібито передбачуваній, але й не менш невідомій реальності нашого існування. Рута виявляє, що вона здатна впливати на реальність у своїх снах, змінюючи минуле і заразом майбутнє. Ти разом із Рутою занурюєшся у такі реально-нереальні сни, створюючи ефект метелика та із захватом спостерігаєш чудернацькі зміни, не підозрюючи яку смертельну загрозу вони несуть творцям таких снів.
Динамічність сюжету тримає тебе до останнього в напрузі, штовхаючи тебе “ковтати” одну за одною сторінки з такою швидкістю, нібито це не за Рутою, а за тобою женуться імунні агенти Всесвіту, щоб знищити, тому що ти став одним із тих, хто дізнався їхню страшну таємницю існування і ставиш під загрозу цілісність всесвіту. І вже такий звичний фінал з відсутнім хеппі-ендом залишає по собі такі двоякі відчуття - захват від ще одної пережитої історії і легкий смуток, що до нової книги Макса Кідрука "Колонія" ще, як мінімум, рік чекань.
А десь глибоко в голові все ж таки пульсує одне питання, яке лишилось без відповіді. А що, якщо це може виявитися правдою? А що, якщо справді десь існують люди, які можуть змінювати наше теперішнє? Просто влада держав їх ретельно від нас переховує? А що, якщо? А?