2 Що ти кажеш після привітання?

Ну нарешті це сталося. Я таки дочитала цю книгу, яку мучила пів року чи навіть більше. Мене спокусила цікава анотація, і я вирішила, що книга дасть мені відповіді на моє запитання про можливість вільного вибору людини. В ідеалі я мала б дізнатися, як позбуватися сценарію, яким тебе запрограмували прожити життя.
Книга написана до абсурду складно і водянисто. Кілометрові речення, які невідомо як примудряються вміщати так мало сенсу. Текст розбавлений якимись дурнуватими формулами і схемами, в які у тебе просто немає сили в’їжджати. А проте, теорія сценаріїв дуже цікава, і умовиводи автора однозначно заслуговують уваги. Це саме той випадок, де форма вбиває зміст. Саме через форму зникає бажання засвоїти цю потенційно корисну інформацію і навіть просто продовжувати читати книгу. Таке враження, що це чиясь вимучена дипломна робота, яка в першу чергу повинна містити енну кількість сторінок, а вже потім розкривати саму суть. В результаті, у голові читача залишається настільки мало інформації, що аж соромно. Не допомагає ні повторне перечитування занудних складних абзаців, ні паузи щокілька хвилин, щоб краще все осмислити. На схеми у мене вже не залишалось ніякої сили волі, і я просто їх скіпала.
Максимальний зиск цієї роботи пана Берна для читача - книга допомагає зрозуміти, чи є у твого життя сценарій, який постійно збочує тебе з правильного життєвого шляху. Як позбутись сценарію? Дати собі на це дозвіл. Якщо це не спрацює у тебе самого, потрібно, щоб психотерапевт/психолог/психіатр це зробили для тебе. Оце й усе. Заради цієї короткої і навіть не розмусоленої відповіді вам доведеться довго гвалтувати свої мізки абсурдним переливанням з пустого в порожнє.
Можливо, текст просто переклали заплутано, що ще більше ускладнює його сприйняття непідготовленим читачем. Однак мені здається, що тут провина і автора, і на перекладача, яким, здавалося, просто не хотілося робити свою роботу.