5

Я дуже люблю цю книгу, читала її колись давно на пляжі рано вранці протягом тижня. Але насправді це книга для пізнього вечора, коли небо одягає сукню з паєтками з далеких зірок, адже «Glass family» - це саме той твір Джерома, який наче розмова "по душам". Ця книга як термос з кавою: робиш ковток - і кава зустрічається з присмаком зеленого чаю, який був в термосі раніше і він гірчить сильніше кави. Всі історії у книзі - це довірлива, чесна і чуттєва розмова, ніби імпровізація, що народжується з глибини душі і розчиняється у небутті.

Сімор, Френсіс та Бу-Бу…У якийсь момент я усвідомлюю, що мені не вистачає героїв книг Селінджера, що я трошки сумую. Хоча їх ніколи не було в моєму житті.