5

Дар від Дари
Це неповний текст рецензії, за яку я колись отримала першу премію на конкурсі в Києві... Вилучено переказ сюжету книжки, бо там самі спойлери,які розкривати не хочу, аби не зіпсувати вам задоволення.
Дара Корній – псевдонім сучасної української письменниці, про яку відомо дуже мало, бо вона не називає ані свого справжнього імені, ані дати народження. Ось, що вона сама каже про себе: «Християнка. Українка. Мама. Дружина. Народилася і виросла на Волині. Мешкаю і працюю у Львові. Пишу змалечку. Пишу під псевдонімом Дара Корній через життєві обставини». Ця письменниця дебютувала у конкурсі «Коронація слова-2010», здобувши там третю премію в номінації «Романи». Після цієї перемоги, її роман був надрукований видавництвом «Клуб Сімейного Дозвілля» у Харкові. Він називається «Гонихмарник».
Трохи про те, хто такі Гонихмарники. Це створіння з слов’янських міфів, які мають владу над хмарами, вітрами й буревіями, можуть насилати чи відвертати стихійні лиха. Вони є дводушниками. Одна душа в них людська, друга – демонічна. Цю демонічну душу звичайна людина може прийняти тільки добровільно. За міфом, вперше це сталося тоді, коли люди потерпали від страшних катаклізмів й самі уклали таку угоду з Владарями Хмар. Гонихмарники, зазвичай, живуть серед смертних і відрізнити їх від звичайних людей дуже важко. Жодна смертна жінка не може встояти перед Гонихмарником. Демонічна душа передається від батька до сина, адже люди, в чиїх тілах живуть дві душі, все ж не є безсмертними. Жінка, яка народить від Гонихмарника доньку, залишиться жити. Та ж, що народить сина, має померти під час пологів. Така ціна майбутньої влади цієї дитини над стихіями.
Багато критиків називають цю книжку відповіддю на «Сутінкову сагу», а Дару Корній – українською Стефані Майєр. Але я з цим не погоджуся. Ця книжка ні на що не відповідає, вона є самобутньою й своєрідною, сповненою чисто українських легенд: про душі міст, про Гонихмарників, про виникнення Карпат… У цій книжці так яскраво замальовуються всі місцевості, що виникає таке враження, ніби я там побувала. А поліській діалект, на якому говорять в селі Ірини, Сашкова гра на флоярі та молодіжне вітаннячко «Сервус» створюють справді західноукраїнський колорит в романі.
Віднині «Гонихмарник» - це мій улюблений україномовний роман сучасної української письменниці.
До речі, я наче прогулялася вулицями Львова. І мені захотілося зробити це насправді. Роман вражаючий!