5

Це вже друга книжка Дереша, яку я прочитала і тепер зі 100% впевненістю можу сказати - мені цей автор дуже подобається! Найперше, що можу сказати, привабила обкладинка: людина-зірка лежить колі каміння з рунічними позначками. Одразу налаштовує на щось окультно-містичне. Так і виявилось.

Фестиваль самогубців.
Шестеро заблукалих, понівечених і самотніх душ.
Кожен має свою історію. Закритий в собі. Нікому не довіряє. Прагне спокою і розуміння.
Три дівчини і два хлопці зібралися на водоспаді Шипот, під червоним прапорцем Германа, який прийшов туди першим. Всі персонажі якісь таємничо-підозрілі, знервовані і трохи розгублені. У кожного свій демон, який його мучить, своя частка пітьми. Ці люди починають потроху розбиратися в собі і виганяти з себе зло, за допомогою дядька - екстрасенса. Сподобалось, як автор описував думки і емоції Жанни та психічно-шезофренічний стан Йостика. Правда, не зовсім зрозуміло, що ж таки в кінці кінців стало з Германом... Наче не закінчено трохи вийшло.

Прочитала відгуки читачів, бачу, що дехто вважає, ніби Любко "ганьбить і паплюжить українську мову" та що "цей його твір не має ніякої художньої цінності". Абсолютно не згодна. Так-так, у нього часто проскакують матюки та різні сленгові словечки. Але ж майте на увазі, це СУЧАСНА українська література, яка розрахована на сучасну молодь! Як кажуть - кожному поколінню свій герой. Не подобається - не читайте. Все просто. Особисто я не маю нічого проти (до слова - І. Карпа пише набагато більш розхлябано). Можливо тому, що автору, як і мені, 27 років і мене приваблює його стиль, а ще я давно люблю Львів і їх говірку :)

Я дуже рада, що у нас нарешті з'явився свій контркультурний, альтернативний автор, який пише про наркотичні приходи і глюки, описує метаморфози зі свідомістю, містику, темну сторону душі, демонів і т.д.. Це моя улюблена тема. Я прониклася книжкою, її атмосферою і читати було дійсно круто!