5

Таня Малярчук не перестає вражати. Ця молода письменниця ще не написала свою кращу книжку, і це прекрасно, тому що кожна наступна все "смачніша".
Мова і стиль "Біографії випадкового чуда" - як і в попередній книзі авторки ("Звірослов"). Уточнюю, тому що першій книжки Малярчук були геть іншими: то була містична література, останні ж - певно, щось, що літературознавці назвали "містичний реалізм".
Про героїню "Біографії випадкового чуда" - Лєну - навіть перегорнувши останню сторінку важко втиснути в якусь людську класифікацію. Якщо герої "Звірослову" були представниками (як би так етичніше висловитись?) "плебсу", то Лєна ніби то теж із цього середовища, але ніби то й ні. Її оточують герої "Звірослову" - нещасні, із простими потребами для щастя, із вразливими серцями, із простими житейськими істинами. Лєні болить доля кожного з них (її хвороба - "комплекс героя-рятівника"), вона вміє не просто співчувати - вона не вміє вчасно опустити очі, і врешті це вирішує всю її модель поведінки.
Лєна говорить прості-прості істини - такі прості, що аж дивно: в які ж хащі "псевдофілософії" ми залазимо, щоб збагнути те, що Лєна має як вроджене знання. Вона говорить істини короткими реченнями - і їх легко зрозуміти. Лєна живе серед див, які відбуваються так просто і буденно, що, читаючи, починаєш озиратись в пошуках чогось подібного. Взагалі ця книжка наполегливо і з перших сторінок переконує: дива є. Такий собі рефрен - аби читач добре засвоїв урок. І аби повірив.

Я зрозуміла для себе одну важливу річ: автори, які мають непересічний талант, пишуть так, що їх зрозуміє будь-яка людина. З будь-якою освітою, рівнем IQ, незалежно від того, ЩО вона очікує від книги і що шукає. "Біографія випадкового чуда" - і для читачів Донцової, і для читачів Маркеса. І ті, і ті знайдуть в книзі своє.

Якщо все максимально спростити, буквально до кількох фабул, то я би сказала, що ця книга навчить:
1) вірити в дива;
2) дієво співчувати;
3) бути відвертим і прямим;
4) ідеалізувати добро;
5) вірити в людей;
6) як і навіщо боротися з вітряками;
7) не залишатися байдужим до світу, в якому живеш.

Можливо, все це звучить занадто пафосно. Але я не навмисно. Почитайте - і ви зрозумієте, що я мала на увазі)