3.5

Закрила гештальт - прочитала всього Павлюка. І спочатку спойлер: щиро бажаю автору розписатися і їбошить подібні шняги у кількості від 3-х на рік Бо найстрашнішими були два останніх речення, де Павлюк відверто зізнається, що писав це з 2012 по 2018 рік. Серьйозно, блін? Вручну пером з дупки качки-мандаринки, а у якості чорнил були сльози цнотливої діви чи шо?

Але годі, давайте вже про хороше. Отже, що на читача чекає на цих 680 відверто захоплюючих сторінках? Секс, драг унд рок-н-ролс, хочеться відповісти спочатку, а подумавши, то так відповідь і залишити. Бойовий військовий біолог (відчуваєте, як на вас вже повіяло духом пустелі та мандрів?), який страждає на генетичне захворювання, що може у будь-яку мить зробити з нього недоумка, отримує привабливе запрошення колонізувати планету. З мінусів - до планети, як до неба рачки, з плюсів - експедиція напівцивільна, тож беріть своїх дружин, дітей, собак, хомячків під пахви і шуруйте на інший край галактики, а саме - приблизно туда, де Макар телят не гоняв. Страховка, зарплатня, типу непоміченний ейчарами діагноз - ну просто рай на блюдці. Жізнь удалась. Звісно, що на планеті експедицію чекає зустріч із інопланетною цивілізацією, але не зразу. Звісно, що під час сюжетних завіхрєній читач не раз згадає не тільки Скотта із його фотогенічним Чужим ксеноморфом, але й Гаррісона з "Невгамованою планетою", і Лема із "Солярісом", і ще з десяток менш відомих імен, в залежності від того, скільки полиць фантастики ви вже "з'їли" у бібліотеці. І все це досить швидко (за деяким виключенням, але про це пізніше), активно, із постійним напруженням "хто ж його ще здасть?" і неоднократними твістами. Добротна повнокровна досить впізнавана проза у жанрі, який весь світ любить, тільки українці комизяться "нам би чогось вічного, а не ці ваші космоопери".

А тепер про погане (я ж вам обіцяла пізніше, так?). Події книги - основні, цікаві - починаються на 91-й сторінці. На ДЕВ'ЯНОСТО, мать-її-їті, ПЕРШІЙ! Ну, тобто якщо ви проберетесь через вступ до внутрішнього світу героя, пару-трійку соплєй з приводу цинічності приватної армії косморозвідників (татишо! А я думала, що там виключно ідеалістів-гуманістів беруть!) і через сторінок 20-25 проблем ГГ із його припєздяною дружиною, то на вас чекає карколомна пригода із швидким сюжетом і захопливими поворотами, щедро обсипана родзинками старого доброго насилля над тілом та психікою. Ну і от що заважало почати роман із другої частини, м? Тим більше, що подальші розділи показали, що у класичний флешбек, куди можна вписати всі ті соплі-воплі та внутрішні страждання, автор добряче так вміє. Ну от нашо було починати книгу із майже сотні сторінок вступу?

Але я рада, що в нас вижжена пустеля бойової фантастики нарешті починає проростати. Так, чимось подібним до Гаррісона і Скотта, але ж, курвамать, з чогось потрібно починати! Книгою надзвичайно задоволена. Так, вона не залишається в мене на полицях, а вже поїхала наступному власнику, але час із нею я провела гарно, чого і всім бажаю