5

Ах, яка ж ностальгія)
Я виросла разом з цією книгою... Тихенько забирала її з рюкзака старшого брата, коли його не було вдома, втікала чим подалі і читала, сміючись вголос.

Вперше з другого класу і по сьогодення, по студентські роки, читаю таке дотепне, легке, веселе і... рідне серцю. Миле, ніжне, дороге. Це - книга, яку можна читати завжди, у будь-якому віці (але, все-таки, слід пам'ятати, що чари дитинства по-справжньому відкриваються лише чистим серцем)...

А ця свята фраза, яка розкриває усю сутність дитячого розуміння світу:

У нас була прекрасна, благородна iдея — провести пiд свинарником метро. Це мало бути сюрпризом. Перша лiнiя метро у — Васюкiвцi! Станцiя «Клуня» — станцiя «Крива груша». Три копiйки в один кiнець. Родичi — безплатно. З учительки арифметики — п'ять копiйок.

Нестайко винайшов машину часу - завдяки йому я можу повертатися в минуле за будь-яких обставин, залишати закладки у власному дитинстві, молодшати без хірургів і кремів...
Як же прекрасно - усвідомлювати, що Україна може гідно конкурувати зі світовими шедеврами. Саме ця книга мене в цьому переконала)