5

Данілкін точно вибрав інтонацію – щось таке парфьонівське, доброзичлива іронія з допитливістю. Ця інтонація як ніяка інша підходить для опису «життя і думок» Проханова.

Биография считается плохой в тому случае, когда автор чересчур активно вторгаеться в жизнь своего героя, а читатель узнает о комлексах автора даже больше, чем о комплексах знаменистости, за книгу о которой он, собственно, и заплатил деньги

– сміливо цитує Данілкін Алєна де Боттона, тому що впевнений, що йому цього уникнути вдалося. Власне, так воно і є. далі...

Мир советской литературы строится на системе внутренних табу; мир прохановских романов – внешне похожий на нормативный советский – на нарушении традиции. Взорвется ли мир прохановских героев, если здесь случится некая "сорокиновщина" – акт людоедства, капрофагии или копролалии? Не факт, у этих романов достаточно высок запас прочности. В конце концов, все эти футурологи, художники, журналисты и фотографы и так ведут себя достаточно странно.

бкврм