4

Мандруючи Карпатами цього літа, я почула, як мої супутники обговорюють дорогу святого Якова, що в Іспанії, і що про неї українські письменники написали аж дві книжки. Я теж хочу прочитати! - подумала я і швиденько купила собі одну з них. Виявилося, що в ній багато фотографій, тому читати її краще або на папері, або в пдф з компа, щоб все можна було гарненько роздивитися, бо фотографії соковиті і дуже яскраві. Або як я - з читалки, а потім після прочитання роздивилася всі фото.

Власне, назва книжки відображає її суть. В Іспанії є паломницький шлях, довжиною 900 км. Ним ідуть різні люди - релігійні і ні, молоді і старі, хворі і молоді. Дехто проходить цей шлях за місяць, декому треба роки, щоб подолати його (проходять різні відрізки у різні роки). Ідуть люди з собаками, віслюками і візками, ідуть піші, їдуть на інвалідних візках. Щоб не збитися з дороги, шукають мушлі - знак св. Якова, які намальовані і нанесені по всьому шляху. Ночують в спеціальних готелях і хостелах для паломників. В дорозі бувають різні умови, може бути спекотно, а може лити дощ, і сховатися від нього ніде, бо ж є ціль, якої треба досягти.

Авторка описує свій досвід і думки, що приходили до неї під час подорожі, як їй часом було тяжко, а іноді дорога сама стелилася під ноги. Розповідає про дивовижні знайомства, які з нею трапилися, про людей, з якими вона потоваришувала.

Зізнаюся, мене дуже захопила ця ідея. Я люблю подорожувати, люблю ходити, але не знаю, чи змогла б пройти 900 км, та ще і несучи за спиною рюкзак. Я не релігійна, тож аспект паломництва мене зовсім не хвилює, але ж як заманливо іти, іти, дивлячись на простори, на гори, на чудові іспанські містечка, щоб подолати цей шлях і зрозуміти, що ти це можеш.

Часом з досить гладкої канви вибивалися глави від невідомих людей, які розповідали якісь свої переживання, і це було дивно. Читаєш, наче все іде від одної людини, аж тут глави то про якусь хвору дитину, то від імені чоловіка, який іде сам по собі. Не дуже зрозуміло, що то було.

І попри всю цікавість теми написано досить просто, сюжет млявий, мова монотонна. Розумію, що це книга про власні враження від дороги, і там не було неймовірних пригод, ідеш собі та й ідеш. Але як на мене, в книзі було забагато релігії і замало літератури. Молитви, медитація, все просякнуте релігійним духом.

Тому враження суперечливі. Бо з одного боку, не дуже виразна розповідь з простими словами, а з іншого - я сприйняла книгу як заклик до дії, ідея подорожі здалася мені неймовірно драйвовою, збадьорила і надала поштовх до активності. Може колись пощастить і я потраплю на цю дорогу і зможу пройти хоч 1 км із неї. Загалом поставила оцінку 6.