Больше рецензий

30 июля 2020 г. 11:27

177

3

Одне з завдань літнього бінго було прочитати іспанську книжку. Раніше я думала, що це японська література для нас терра інкогніта, але виявилося, що література близької до нас Іспанії не менш загадкова і невідома. Виявилося, що крім Сафона і Сервантеса я більше нікого і не знаю, і що особливо ні з чого вибрати. Зупинилася на цій книжці відомого іспанського автора Каміло Хосе Села, хоча мені це ім'я абсолютно нічого не говорить.

Події розгортаються в Іспанії незадовго після громадянської війни. Автор писав його тривалий час - з 1940 до 1951 і не зміг опублікувати його в Іспанії через цензурні заборони, натомість він вийшов в Аргентині. Ми бачимо замальовки з життя людей у Мадриді. У кафе приходять відвідувачі. Вдень одні, увечері інші. Здебільшого вони бідні, хоча є й заможні. Війна щойно завершилася, час тяжкий, люди часто голодують, але все одно не відмовляють собі у насолоді випити чашечку кави в кафе. Автор увів у роман сотні персонажів. Деякі з них виринають часто, інші ж згадуються лише раз. Тут є службовці, лихварі і власники майна, буржуація, робітники, офіціанти, служники, повії, богема. Головного героя як такого немає, це вулик, де персонажі то з'являються, то зникають, кружляють навколо, все нуртує і загальне враження ми складаємо не по одній людині, а склавши калейдоскоп з усіх персонажів. Лінійного сюжету теж немає. Це безкінечна серія коротких фрагментів, дрібних сценок, де персонажі якось взаємодіють, ми бачимо їх як на миттєвих знімках. Критики шукають в ньому біохевіоризм і екзистенціалізм, розбирають його на часові складові. Я ж побачила в ньому повоєнне життя в Мадриді, тяжке, бідне, дещо похмуре, але різноманітне і невгамовне.

Цей роман не розважальний, не той, з яким можна згаяти час у потязі або на пляжі. До читання треба готуватися: прочитати критику до, перечитати її ж після, осмислити, зрозуміти. Але така література збагачує.

Понятно
Мы используем куки-файлы, чтобы вы могли быстрее и удобнее пользоваться сайтом. Подробнее