5 Якщо забудемо, то перестанемо існувати

Якби не творча вікторина від Видавництва Старого Лева, в котрій я виграла цю книгу, то я б, можливо, самостійно не дійшла до творчого та історичного доробку Філіпа Сендса.
Ця книга вражаюча, приголомшлива, історично важлива та неймовірно цікава. Її просто хочеться радити всім своїм знайомим, котрі цікавляться історією України та Європи в час до, під час та після Другої Світової Війни. Як змінювалась доля нашої країни, Львова та львів´ян в ті буремні часи.

Історичний non-fiction Філіпа Сендса розповідає про життя та роботу адвокатів з єврейсько - українським корінням - Герша Лаутерпахта та Рафала Лемкіна, котрі в свій час навчалися у Львівському університеті та залишили по собі важливий слід в юрисприденції.
Лаутерпахт та Лемкін, сьогодні не дуже відомі сучасному українському суспільству, в свій час зробили величезний внесок в концепцію прав людини як норми міжнародного права. Обидва правозахисника брали активну участь в судових процесах над керівниками нацистського руху в Німеччині та людьми з найближчого оточення Гітлера.
Саме завдяки Рафалу Лемкіну в юридичний лексикон було введено термін “геноцид”, котрий постійно використовується в сучасному правовому світі. Саме терміном “геноцид” він описав переслідування та знищення нацменшин та народностей в часи Другої Світової війни.
Якщо Лемкін та Лаутерпах стали протагоністами цієї книги, котрі боролися за історичну справедливість, то роль антогоніста дісталась Гансу Франку, котрий був адвокатом Адольфа Гітлера та генерал - губернатором Польщы в воєнні часи. Автор аналізує фігуру Франка, спілкується з представниками його родини і намагається зрозуміти, що саме керувало діями цього чоловіка, але ні в якій мірі не оправдовує цю людину, бо дії Франка та його оточення були злочином проти людяності.

За книгою Філіпа Сендса стоїть колосальна робота автора, котрий дуже прискіпливо вивчав особисте житте своїх головних героїв: як жили ці люди, де навчалися, кого кохали та з ким ділилися найсокровеннішим.

Шовковими нитками автор вплітає в сюжет особисту історію своєї родини: діда Леона Бухгольца, прабабці Мальке та матері Рут, котрі пройшли довгий шлях від Відня до Парижа, а дехто через своє походження не пережив війну та залишився на задвірках історії.

Такі книги є надважливими! Вони як нагадування про те, що ми маємо пам´ятати про минуле, про власну історію, про далеких предків, котрі вершили цю саму історію.

Ми маємо жити теперішнім, впевнено дивитись в майбутнє та вчитись з минулого!