Больше рецензий

Nina_M

Эксперт

Эксперт Лайвлиба

22 июля 2020 г. 20:49

785

4

Уже традиційно купую книжку, яку дуже-дуже хочу прочитати, і вона одразу з’являється в електронному вигляді. Проте в цьому випадку зовсім не шкодую, адже моя книга - останній примірник цього роману в книгарні - стала чи не найрадіснішою подією під час останніх - вельми не радісних - відвідин столиці України. Попри всі негаразди, мене просто гріла думка про те, що в сумочці на мене чекає "Клавка") А ще я впевнена, що обов’язково повернуся до цієї книги через деякий час. Поки що цей роман, прочитаний 16 днів тому, усе ще не відпускає. Мабуть, тому в липні встановлюю страшний антирекорд - поки лиш 3 прочитані книги з традиційних 10-12.
"Клавка" манила мене перш за все як учителя-філолога. Незважаючи на порівняно невисокий рейтинг книг авторки, я сподівалася, що як доктор історичних наук, кандидат філологічних наук, Марина Вілівна має "вибухнути" темою повоєнного письменницького Києва. І мої сподівання виправдалися. Справді, читаючи роман, я відчула те ж, що й півтора десятка років тому на лекціях у професора нашого вишу, Ковальчука Олександра Герасимовича. Він так розповідав студентам про письменників 20-х рр. ХХ ст., що нам здавалося, ніби ми знайомі з ними особисто. Точно так було й з книгою: Максим Тадейович, Юрій Іванович і особливо Андрій Самійлович були живими, звичайними, але й винятковими, адже - літературними геніями. Особлива атмосфера РОЛІТу, Спілки письменників і творчого Ірпеня допомогла мені на час читання роману відчути себе своєю в цьому колі інтелігентів. І вірилося, що все було саме так. У той же час письменниця не нав’язує читачеві власну думку чи точку зору когось із героїв, пропонуючи самостійно визначитися, до красивих він чи до розумних.
Зізнаюся, мені хотілося продовження історії. Якось невиразно обірвалася сюжетна нитка з "самоварами", та й любовна лінія все-таки залишилася з відкритим фіналом. А може, Марина Гримич замислила написати дилогію?
Вважаю, що роман "Клавка" не залишить байдужим вибагливого українського читача.
І справді хотілося б продовження...
P.S. Рада, що таке продовження вже є.

Для тех, кто читает на русском

Уже традиционно покупаю книгу, которую очень-очень хочу прочитать, и она сразу появляется в электронном виде. Однако в этом случае совсем не жалею, ведь моя книга - последний экземпляр этого романа в магазине - стала едва ли не самым радостным событием во время последнего - весьма не радостного - посещения столицы Украины. Несмотря на все невзгоды, меня просто грела мысль о том, что в сумочке меня ждет "Клавка") А еще я уверена, что обязательно вернусь к этой книге через некоторое время. Пока этот роман, прочитанный 16 дней назад, все еще не отпускает. Видимо, поэтому в июле устанавливаю страшный антирекорд - пока лишь 3 прочитанные книги из традиционных 10-12.
"Клавка" манила меня прежде всего как учителя-филолога. Несмотря на сравнительно невысокий рейтинг книг автора, я надеялась, что как доктор исторических наук, кандидат филологических наук, Марина Вильевна должна "взорваться" темой послевоенного писательского Киева. И мои ожидания оправдались. Действительно, читая роман, я почувствовала то же, что и полтора десятка лет назад на лекциях у профессора нашего вуза, Ковальчука Александра Герасимовича. Он так рассказывал студентам о писателях 20-х гг. ХХ в., что нам казалось, будто мы знакомы с ними лично. Точно так было и с книгой: Максим Тадеевич, Юрий Иванович и особенно Андрей Самойлович были живыми, обычными, но и исключительными, ведь - литературными гениями. Особая атмосфера РОЛИТа, Союза писателей и творческого Ирпеня помогла мне на время чтения романа почувствовать себя своей в этом кругу интеллигентов. И верилось, что все было именно так. В то же время писательница не навязывает читателю собственное мнение или точку зрения одного из героев, предлагая самостоятельно определиться, к красивым он или до разумных.
Признаюсь, мне хотелось продолжения истории. Как-то невнятно оборвалась сюжетная нить с "самоварами", и любовная линия все-таки осталась с открытым финалом. А может, Марина Гримич задумала написать дилогию?
Считаю, что роман "Клавка" не оставит равнодушным привередливого украинского читателя.
И действительно хотелось бы продолжения...
P.S. Рада, что такое продолжение уже есть.

Щиро дякую за цю книжкову пораду, dolli_k ! Давно мене так не "тримала" книга)))

Комментарии


Вже вийшло продовження- роман "Юра"


Чудова новина) Дякую!


Будь ласка) Продовження є, собі вже придбала, сподіваюся найближчим часом прочитати.
Щиро радію, що сподобалося. Ще нещодавно читала її Марина Гримич - Ажнабія на червоній машині . Маленька книжечка, але теж не відпускає.


Завантажила "Юру" в mp3, тепер буде що слухати під час хатньої роботи))
Мені здається, цікаву тему - міжетнічні шлюби - порушила авторка у своїй "Анжабії...". Анотація зацікавила.
Саме читаю етнографічні наукові статті Марини Гримич, дуже цікаво.


Мені її стиль дуже імпонує. І тема сумна, але й читати дуже легко.


Дякую за наводку. Я майже у захваті. Останні сторінки до сліз.
Коли жила у бабусі пам'ятаю одного інваліда на возику з утюжками(
А от Клава+Бакланов нагадало радянський фільм з Сафоновою й Тихоновим, назву не пам'ятаю.


От і мені чогось зовсім трішки не вистачило.
Збираюся слухати продовження - "Юру" - в аудіоформаті)


Купувала?
Я трохи почекаю, в цьому році плани переплуталася. Й раніше частину книг читала без ігр, а в цьому році взагалі частину книг читаю бо так хочеться саме ці. Ти мені листа тільки кинь з ким таки буде Клава, а все інше потім прочитаю


Ні, завантажила на одному з сайтів. Можу поділитися)
Я теж цьогоріч багато читаю "поза грою", а в цьому місяці взагалі немає часу і натхнення читати(
Я так дозовано слухаю аудіокниги, що, можливо, ти прочитаєш перша) Це мені треба нарешті почати чергову вишивку бісером, але зараз не можу довго сидіти, тому це не скоро буде(


Буду дуже вдячна за ссилку. Бо я зараз книжки рідко читаю. Аудіокниги але частіше балаболка. Особливо детективи гарно йдуть. А от українські книжки незавше балаболка гарно начитує


Яка чудова рецензія! Зацікавили :)