5 Великий талант - дбати про інших

Це історія життя Стефи, простої дівчини, служниці в домі скульптора Петра і його дружини Аделі, доньки лікаря. А ще це історія дружби дівчини з простого люду і панянки.
Стефа і Аделя виросли разом. Їхні матері загинули в один день під час пожежі, і лікар забрав доньку прислуги до себе, і ростив їі разом зі своєю донькою. Їх відносини - то повна незрозумілість, можна сказати токсичність. Вони не можуть одна без одної, а коли разом, то повітря елетризується, напруженість стає майже доторканою.
Їхні життя сплетені в одне ціле. І навіть вийшовши заміж, Аделя не може без своєї Стефи. Так, одна капризна пані, а інша просто служниця, яка повинна знати своє місце. Але не так все просто.

Стефа розказує нам своє бачення ситуації, в якій вони всі опинилися. Через неї ми пізнаємо Петра, Аделю, їхні стосунки, побут і сімейні звичаї.
Аделя розбещена і вередлива. Має нестримний характер, часом може і руку підняти, і слів образливих наговорити. Та чомусь всім хочеться її пестити і захищати.
Петро робить статуї на могили і гробівці. То ж часто за їх спинами можна почути презирливе: «Адель Анґер ходить на карнавали з домашньою службою, а шлюб взяла з руським трунарем».
Так, на перший погляд дивна сім‘я, та ще дивнішим все видається далі, коли Стефа раптом закохується в уніатського священника, отця Йосифа. Події розгортаються непередбачувано, і ти розумієш, що весь текст, до апофеозу, що стався на вечірці в честь Дня народження Аделі, сприймався невірно. Я все розуміла буквально, а треба було читати між рядків.
Хоча те, що назріває драма, неможливо було не відчути.

Стефа і Аделя. Пані і служниця? Названі сестри? Приятельки? Що їм було ділити, якщо в одної було все, а в іншої лише те, що перепадало з панської руки? Та виявилося, що спільного у них є набагато більше, ніж самі вони думали.

«Felix Austria» латиною означає неподільні і нерозлучні. Так, це про них. Навіть коли Аделя так сильно підвела Стефу, а Стефа зрадила її на святі, яке ж сама організувала, навіть тоді доля не змогла їх роз´єднати. Просто вона приготувала для них ще одне випробування.

Прекрасна книга! Стільки емоцій викликає! Біль, страх, піднесення, сміх. Я вже мовчу про ре, що читати її на голодний шлунок - злочин проти себе. Та хоч і ситий - все одно стечеш слиною.
Переживаєш за долю Стефи, бажаєш їй щастя і гарної долі. А з іншої сторони розумієш - нічого не вийде. Вона сама вибрала свій шлях. Не зуміла вчасно піти. Або не захотіла. А коли рішилась - сталося непередбачуване.
«Я дітей мати не хочу, і то ніколи в житті: я вже маю кого любити, і любов моя така полум’яна, як той вогонь, якого теж вистачило колись на півміста, коли пожежа забрала наших з Аделею матерів. Моя любов неподільна, непорушна. Її не вистачить вже більше ні для кого.
Так є. Так просто є.»Так, фінал приголомшує, прибиває. Чого завгодно очікувала, але не такого.

Мова - то окреме захоплення. Галицька говірка чудово відтворює атмосферу. В сюжет поринаєш з головою, і хочеться, щоб книга не закінчувалась.
Дуже рекомендую всім, хто може читати українською.

Это история жизни Стефы, простой девушки, служанки в доме скульптора Петра и его супруги Адели, дочери врача. А еще это история дружбы девушки из простого народа и барышни.
Стефа и Аделя выросли вместе. Их матери погибли в один день во время пожара, и врач забрал дочь прислуги к себе, и растил ее вместе со своей дочкой. Их отношения - это полная непонятность, можно сказать токсичность. Они не могут друг без друга, а когда вместе, то воздух электризуется, напряжённость становится почти осязаемой.
Их жизни сплетены в одно целое. И даже выйдя замуж, Аделя не может без своей Стефы. Да, одна капризная пани, а другая просто служанка, которая должна знать свое место. Но не так всё просто.

Стефа рассказывает нам свое видение ситуации, в которой они все оказались. Через нее мы познаем Петра, Аделю, их отношения, быт и семейные обычаи.
Аделя избалованная и капризная. Имеет неудержимый характер, иногда может и руку поднять, и слов обидных наговорить. Но почему-то всем хочется ее ласкать и защищать.
Пётр делает статуи на могилы и склепы. Поэтому часто за их спинами можно услышать презрительное: «Адель Анґер ходит на карнавалы с домашней прислугой, а брак взяла с русским гробовщиком».
Да, на первый взгляд странная семья, и еще более странным всё кажется дальше, когда Стефа вдруг влюбляется в униатского священника, отца Иосифа. События разворачиваются непредсказуемо, и ты понимаешь, что весь текст, до апофеоза, который произошел на вечеринке в честь Дня рождения Адели, воспринимался неверно. Я всё понимала буквально, а надо было читать между строк.
Хотя то, что назревает драма, невозможно было не почувствовать.

Стефа и Аделя. Госпожа и служанка? Названные сестры? Приятельницы? Что им было делить, если у одной было всё, а у другой только то, что перепадало с барской руки? И оказалось, что общего у них гораздо больше, чем сами они думали.

«Felix Austria» на латыни означает неделимые и неразлучные. Да, это о них. Даже когда Аделя так сильно подвела Стефу, а Стефа предала ее на празднике, который сама организовала, даже тогда судьба не смогла их разъединить. Просто она приготовила для них ещё одно испытание.

Прекрасная книга! Столько эмоций вызывает!
Боль, страх, воодушевление, смех. Я уже молчу о том, что читать ее на голодный желудок - преступление против себя. И если даже сыт - все равно стечёшь слюной.
Переживаешь за судьбу Стефы, желаешь ей счастья и хорошей судьбы. А с другой стороны понимаешь - ничего не выйдет. Она сама выбрала свой путь. Не сумела вовремя уйти. Или не захотела. А когда решилась - случилось непредвиденное.
«Я детей иметь не хочу, и то никогда в жизни: я уже имею кого любить, и любовь моя такая пламенная, как тот огонь, которого тоже хватило тогда на полгорода, когда пожар унес наших с Алелей матерей. Моя любовь неделима, нерушима. Её не хватит уже больше ни для кого.
Так есть. Так просто есть. »
Финал поражает, прибивает. Чего угодно ожидала, но не такого.

Язык - это отдельное восхищение. Галицкий говор прекрасно воспроизводит атмосферу. В сюжет погружаешься с головой, и хочется, чтобы книга не заканчивалась.
Очень рекомендую всем, кто может читать на украинском.