3

Все починається зі спалаху світла і раптового болю. Дівчину, що не пам'ятає абсолютно нічого зі свого життя, визволяє з кущів троянд дивний хлопець, одягнений в чорне. Їй доведеться багато чого довідатися про світовий устрій цього абсолютно незнайомого місця, про народ, що живе під землею та чомусь покладає на неї великі надії, і про те, що бувають зовсім вже неймовірні збіги.

Сюжет, як для підліткового фентезі, цікавий. Є, щоправда, якась схожість з «Голодними іграми», але це наразі в тренді, так що не страшно. Присутні несподівані повороти, багато добре описаних кохань різного ступеня глибини, також є опис трансформації особистості, що досить цікаво.

Чесно скажу, що одна з героїнь зовсім не моя. У тій частині, де описуються події минулого, іноді складалося враження, що з жиру казиться. Також мені не дуже до вподоби концепція всесильного Стожара, якось це вже занадто.

У першій частині іноді виникало відчуття, що герої не розмовляють, а читають на сцені діалог, до того ж досить посередньо. Але в подальшому стало краще.

Часом авторка плутається в свідченнях. То очі темно-карі, то раптом гетерохромія. То волосся руде, то раптом чомусь солом'яне. І це все у головних героїв. Може це, звичайно, така фішка, але я не оцінила.

Засмутила досить велика кількість русизмів. В тексті трапляється, як відверта калька на певні вирази, так і окремі російські слова, написані типу українською. Не знаю, це лажа редактора, загальне рішення всіх, хто приймав учать у виданні книги, або ж нові правила українського правопису, але якось воно не дуже. Пам'ятаю, коли читала «Фелікс Австрія» Софії Андрухович, мені було складно продертися крізь велику кількість слів, характерних для місця і часу дії, але вони всі органічно вплітались в текст. А тут таке відчуття, ніби йдеш і весь час спотикаєшся.

Про зброю взагалі мовчу. Я, звісно, не спеціаліст з луків, але судячи з опису всі ці шипи та леза там як корові п*ята нога. Здалося, що авторці чи було ліньки розбиратися в темі, чи вона просто вирішила на це забити. Метою було якомога більше всього туди натикати, аби ці луки здавались крутішими за найкрутіші луки в усіх існуючих та вигаданих всесвітах. Було б дуже цікаво почути думку спеціаліста щодо цього, бо може я помиляюсь, все там логічно і може працювати.

Висновок - загалом читати можна, але з чистою совістю радити цю книгу можу тільки підліткам. Я ж певно відкладу «Палімпсест» на невизначений час.