3

"Людина має одну матір або не має жодної" (с) Роман Іваничук

Як Ви вже, певно, помітили, я продовжую беззупинно читати. Цього разу мені до рук потрапив істричний роман Іваничука "Мальви" або ще відомий під назвою "Яничари". Взагалі не люблю читати твори такого жанру, але в блозі Цитринки вичитала, що книжка класна і варта уваги, тому взялась до читання.

Відразу зізнаюсь ставлення в мене було упереджене. Відкрила книжку, почитала перші два розділи і думаю "нуу зараз почнеться Історія України 5 - 11 клас..." І яким великим було моє здивування, коли я зрозуміла, що не можу відірватись від книжки. Незважаючи на складні турецько-татарські слова, читати було дуже легко, мова твору легка і плавна, не замусорена великою кількістю дат і описом битв. Автор зумів описати тогочасні історичні події так, що справді цікаво.

На тлі історії автор розповідаю про долю окремих людей, Марії з донькою Соломією (яку в неволі перейменували на Мальву), Стратона, Селіма, Аліма, поєднаних однією бідою: поневолення в чужому краю, з чужою релігією і чужими законами. Дехто з них змирився і підкорився, дехто страждав, але вірив у визволення. Дуже красиво в книзі описано любов. Ахмеда до Мальви, Мальви до Іслам-Гірея, матері до своїх дітей, а ще любов до рідного краю...

Читаючи щирі молитви Марії за Україною, за своїми синами, описи неосяжного українського неба, безкраїх степів, читаючи як Мальва зреклась віри і потоптала хрестик і про мужніх і відважних українських хлопців-козаків, я плакала. А ще в мене народилась величезна гордість, що я себе називаю українкою.

Як на мене "Мальви", то зовсім не історичний роман, то плач за Україною, її синами і доньками, їх тяжкою долею на чужині. Бо наші люди так, як ті жовті квітки мальви - гарні вродою, могли б бути щасливими на своїй землі, але знищені духовно і фізично на чужині. Я зараз говорю не тільки про наше історичне минуле...

Музика в тему: Еріка - Мальви