3.5

"І раптом вже вечір" Петри Морсбах.
Знаєте, для мене особисто цей роман якийсь... ну не знаю, от ніби не можливо закинути Петрі Морсбах, що те історичне тло на якому вона змалювала життєвий шлях Люсі Гвоздікової є неправдиве, але концентрація усього поганого, що в тій чи іншій мірі було присутнє в житті громадян СССР, настільки сильна для долі однієї людини, що виникають питання. Принаймні в родині моїй чи близьких знайомих стільки всього не було, але то є літератуний твір і тому будемо вважати, що автор має право описати своїх персонажів в тих умовах і саме так як баче вона.
Ну і скажу, що пише Петра Морсбах не дуже легко, але за якийсь час до її стилю звикаєш і це не стає якоюсь перепоною.
І так про що ж книга? А вона про Люсіне життя... якесь не завжди логічно вибудоване, зав'язане на сумнівних стосунках (і зараз я не тільки про любов), витрачене на боротьбу з різними перепонами, намаганнями допомогти, залагодити, вирішити, а чого вартий характер героїні, який думаю вибісить не одного читача. ..ну і треба розуміни, що проживає Люся в самій "кращій, найбагатшій та гуманній країні", країні яка потопає в репресіях, недолугій судовій системі, тюрмах, спекуляціях, взятках,де люди годинами стоять в чергах, роками живуть в комуналках і т. д. і т. п. І роки летять, і проблем не меншає, і діти виростають, а Люся старіє, і вже онуків Люся має, і раптом... раптом вже вечір, життя добігає кінця, і що було доброго у ньому..??? Доречі мені здається за цим твором вийшов би непоганий фільм, або навіть серіал.
Чи раджу я комусь читати цей роман? Звичайно, якщо подібна тематика вас цікавить, але будьте готові зануритися в тяжке і безпросвітнє, бо навіть кохання в цьому романі я би цим словом ніколи не назвала.