5

Я трохи відтягувала момент початку читання, щоб не розчаруватися, можливо, у тому, хто своїми книжками прокладає мені шлях у паралельно-історичні світи; або щоб не закінчилася швидко насолода від факту володіння такою прекрасною (пропахлою кавою - та це особисте) книжкою. Це можна було б назвати іронічно-філософсько-інтелектуально-історичним фентезі (!), та дуже багато слів виходить, що нічого не пояснюють.
Ніяк не описати словами той колорит(національний); ту стилістику, що ніби вязь мертвої мови заставляє ловити сенс, продираючись, наче через глухий ліс, через петлі важких, довгих та хитромудрих слів; ту атмосферу, у яку поринаєш усією свідомістю, а вона - затягує, містична, чуттєва, загадкова, густа, немов добра кава, красива естетично, із якимось потаємним, подвійним змістом, який, здається, щойно схопив, - та знов втрачаєш, а потім хочеш шукати його у інших книжках Єшкілєва, і спокою ще нечитані його книжки не дають.
Він мене приворожив, напевно, у якусь інверсію складаються речення - знак, що у голові хаос; просто хвилює те, що із собою візьму сьогодні іншу книжку, а не ту, що чарувала мене протягом кількох днів, відривала від реальності.