Больше рецензий

10 ноября 2019 г. 09:48

3K

4 "А се вже звiсно, i усюди так поводиться, що чим начальник дурнiший, тим вiн гордiший, i знай дметься, мов шкураток на вогнi."

Лупала я, лупала сю скалу та й долупала до мудрости. Онде вервечка думок в голові зродилася та на свій божий вилупилася.

Коротко про те, як було читати "Конотопську відьму": хотілось си продирявяти свій риштак (голову). А все через того клятого Прокіпа Ригоровича Пістряка, хай би його миші з'їли!

Пояснюю: отой персонаж - яскравий взірець того, як невігластво словами вченими прикривається. Та так прикривається, що сам Ригорович ся не розумієт, що каже. Згадується ота мудрая цитата про то, як люди розумні слова вивчили та стало важче ідіотів розпізнати. Всі кланяються Ригоровичу, за мужа вченого мають, а він ума ні в один вус! Та ще й падлюка остання.

Друге діло Уласович Микита Забрьоха, який ідіот єси і навіть не прикривається, хоч і сотник. Правда, коли ти сотник спадковий, а не вибраний, то нащо тії мізки мати? Зате кралю розумну, гарну, метикувату і з добрим приданим хоче. Дурний, страшний, обмежений, а амбіцій повна комора.

Отак вони вертілися-вертілися, ті Ригорович із Забрьохою навколо конотопської відьми, та й навертілися на три вершки.

Дала другий шанс "Конотопській відьмі" і не пожалкувала - тут вам і сміх, і гріх! На основі фольклору написати таку сатиру треба однозначно мати талант. Неосвіченість, самодурство, нещирість і купа інших вад, що розквітають на основі віри у забобони - ось вам майже повноцінний портрет владарюючої козацької верхівки. А до чого те все комічно змальовано!