5 У кожного свій близький та далекий простір!

Кілька днів мені вистачило, щоб перегорнути останню сторінку. Так дивно усвідомлювати, що це було справді захоплююче, так як  я не являюсь великим поціновувачем фантастики. Останнім фантастичним прочитаним мною  твором був «451* по Фарангейту» Рея Бредбері.  І чомусь для мене, саме з цим твором тематично перегукувався «Далекий Простір» . І можу сміливо заявити, що даний роман не здався мені менш глибшим та змістовнішим. В деяких моментах навіть більше (нехай простять мені усі фанати творчості Бредбері).


Хочеться відразу зауважити, що «Далекий Простір» чомусь недооцінений сучасним поколінням читачів. Чому? Можливо через те, що мало відомий, ще поки. Я наприклад, випадково натрапив на нього. І раніше не зустрічав його,  ні в яких списках рекомендованої літератури. Хоча, як виявляється, книга була неодноразово, високо оцінена критиками та різними, навіть міжнародними преміями та нагородами. І навіть нещодавно, роман включено до обов’язкової програми 11 класу середніх шкіл України. Рецензії говорять, що це один з найсильніших романів новітнього часу і я цілком з цим погоджуюсь.


Отже, про що він? Якщо коротко, це роман – Прозріння. Читаючи, я ловив себе на думці, що власне ніби сам прозріваєш разом з головним героєм. Фантастичний світ зображений автором спочатку викликає цікавість, потім лякає, згодом виглядає цілковитою загадкою а  в кінці ставить нас на роздоріжжі того,  а  як вчинили б саме ви…

Чого ж варте, те наше усвідомлення речей і наскільки страшно бути просто частинкою механізмів, без волі та сприйняття істини….
Роман вчить, не мислити стереотипами та вузькими ідеями. Безумовно, тут чимало філософських думок, які змушують проводити аналогію з сучасністю.  Однієї миті когось можна вважати своїм ворогом і затівати боротьбу за істину, та вже іншої миті, ставши по-іншу сторону,  ти розумієш, що не все так однозначно у цьому світі. І кожна  людина, сама собі мусить дати рано  чи пізно відповідь на питання «Хто Я?», «Що Я?», щоб розібратись у якому напрямку далі рухатись.


Звичайно, я не можу сказати, що у романі немає недоліків. Та це лише мої суб’єктивні  спостереження. Наприклад, мене цікавило, де ж у світі сліпих, зникли усі коти та собаки? Або, ці дивні вірші Чиза Ділка, мало не у кожному закінченні глави, які я спочатку читав, а згодом пропускав… Для чого вони? Та навіть усі ці нюанси, не зіпсували мого загального враження від книги, яке я можу оцінити як 5 з 5.


Як на мене, то це був цікавий досвід. Радий, що придбав даний роман і він залишиться на полиці моєї домашньої бібліотеки. Сміливо рекомендую…