5

Є у мене одна слабкість — українське героїчне фентезі. Так-так, саме те, що про козаків, але без шароварщини. Коли нечиста сила стає фентезійною, козаки-характерники — справжніми суперечливими героями, як Геральт. Щоб цікаво, неординарно, захопливо — і якісне. Таке я пробувала читати не раз, проте зазвичай це або хрестоматійні козаки, котрі до фентезі відносяться, як балет до металопрокату, або таке сире, невичитане і написане на коліні ("лівою задньою ногою" ), що дочитувалося крізь криваві сльози.
Так ось. Українське героїчне фентезі існує! Якісне, цікаве і дуже перспективне. Ім’я йому — "Аркан вовків" Павла Дерев'янка від химерного в найкращому сенсі видавництва Дім Химер!

Тож, дано: Український Гетьманат 1845 року. Не без допомоги темних сил вистояв у боротьбі Хмельницького проти Речі Посполитої, не підписав рабської угоди з Московією, витримав і зупинив навалу Смарагдової Орди (яка, до речі, поглинула Московію)). Ех, така хороша картинка) Сподіваюся, десь, в якомусь всесвіті, вона таки існує.

Все тримається в першу чергу на таємничих характерниках: воїнах, розвідниках і чарівниках водночас, — які підписують угоду з Потойбіччям, щоб захищати свою країну. Головний герой щойно пройшов ініціацію і готується до вступу до Сірого Ордену. Там на нього чекають ще 2 роки підготовки, і лише потім — справжні завдання. Однак йому та ватазі хлопців, які ще вчора не були знайомі, натомість випадають серйозні випробування, і вони без будь-яких прелюдій занурюються в темряву, біль, небезпеку і адреналін своєї нової долі. Хлопців будуть переслідувати до смерті і зраджувати, вони проводитимуть розслідування, як досвідчені вояки і бачитимуть картини, він яких і старих воїнів волосся стає дибки. Молоді характерники вчаться битися на мечах і перекидатися на вовків без болю і страждання. Вони гуляють до останнього шеляга, страждають від похмілля і сумують за батьками. Напевно, одне з найкращого в цій книзі — її герої. Вони — живі. Не прилизано геройські, не категорично хороші чи погані, у них купа слабкостей, недоліків, але вони розвиваються, дорослішають, вчаться.

Історія — разом з ними. Тут повно подробиць, як от кров і хутро на тілі після перекидання, які роблять цю історію справжньою. Автор розповідає її так, що забуваєш про вигаданість і лише з нетерпінням читаєш, що ж там далі. Тут буде багато пригод, спогадів (розповідь не лінійна, і це її величезний плюс, вона є динамічною і постійно тримає в напруженні), буде про вірність, честь, захист своєї землі. Про довіру дітей до батьків і батьків — до дітей. Про ціну справжньої свободи. Про неочікуваність смерті, які б плани ти не будував. Про волю, дружбу і удачу. Врешті решт, це лише перша книга трилогії, і я вже дуже чекаю на продовження :)