5 Вибір кола

Одного разу, просто перед своїм дев´яносторічним ювілееєм Ганна-Софія сяде в старенький трамвай, щоб проїхатись улюбленим маршрутом милого серцю Львова.
Адже вже давно вона не відвідує милі серцю місця, майже п´ять років не виходить зі своєї квартири. Старість, що зробиш.
Але вона відчуває, завершується ії виток, коло Елу* крутнулося в сторону хреста, місія виконана, і ця поїздка їй дуже потрібна, тому ще це не просто забаганка старої жінки, це дань пам´яті людям, яких уже немає, але які в серці назавжди, і зустріч з якими тепер уже дуже близька.
Ганна-Софія не просто їде вуличками міста, вона подорожує провулками своєї пам´яті. Спогади один за другим оживляють дорогих серцю людей, події, що стали історією, споруди, яких більше не існує.
За довгий вік є що згадати: війна, голодомор, зміна влади, переслідування всьго українського, дві революції, знову війна…
Але і хорошо було чимало: дитинство, перше кохання, народження дітей, щасливе сімейне життя…
Сплило все, як вода. Життя готується до нового циклу. І Ганна-Софія усміхається своїм спогадам, хоча серед них багато і сумних.

– Хтось умер, – говорили строго,
коли впала з неба зоря.
Гадали по зорях астрологи.
І на зорі молились моря.

І недарма у сотнях вір
сподівалось – душа воскресне,
полетить десь туди, до зір,
бо між зорями – царство небесне…

Коло Елу знову зробило вибір.

Ти побувала зіркою, людино!
Хто ж має право людство погасить?!**

*У трактовці автора це українське коло Сансари, і за східною філософією і релігією воно означає, що життя - це низка нескінченних перероджень.
Українське коло Елу передрікало народження або смерть. Все залежало від того, як крутнеться його внутрішнє колесо, лялькою, чи хрестом.
В дитинстві Ганна-Софія бачила такеколо на хуторі у бабусі і була зачарована цим дивом та його передбачуваннями.

** Вірш Ліни Костенко.

Однажды, накануне своего девяностолетнего юбилея Анна-София сядет в старенький трамвай, чтобы проехаться любимым маршрутом милого сердцу Львова.
Ведь уже давно она не посещает дорогие сердцу места, почти пять лет не выходит из своей квартиры. Старость, что поделать.
Но она чувствует, завершается её виток, круг Эла * крутнулося в сторону креста, миссия выполнена, и эта поездка ей очень нужна, потому что это не просто прихоть старухи, это дань памяти людям, которых уже нет, но они то её в сердце навсегда, и встреча с ними теперь уже очень близка.
Анна-София не просто едет улочками города, она путешествует по переулкам своей памяти. Воспоминания один за другим оживляют дорогих сердцу людей, события, ставшие историей, сооружения, которых больше не существует.
За долгий век есть что вспомнить: война, голодомор, смена власти, преследование всего украинского, две революции, снова война ...
Но и хорошего было немало: детство, первая любовь, рождение детей, счастливая семейная жизнь ...
Сплыло всё, как вода. Жизнь готовится к новому циклу. И Анна-София улыбается своим воспоминаниям, хотя среди них много и грустных.

- Кто-то умер, - говорили строго,
когда упала с неба звезда.
Думали по звездам астрологи.
И на заре молились моря.

И недаром в сотнях вер
надеялись - душа воскреснет,
полетит где-то туда, к звездам,
так как между звёздами - царство небесное ...


Круг Эла вновь сделало выбор.


Ты побывал звездой, человек!
Кто имеет право человечество погасить?! **


* В трактовке автора это украинский круг Сансары, и за восточной философией и религией оно означает, что жизнь - это череда бесконечных перерождений.
Украинский круг Эла предвещал рождение или смерти. Всё зависело от того, как крутнётся его внутреннее колесо, - куклой, или крестом.
В детстве Анна-София видела такой круг на хуторе у бабушки и была очарована этим чудом и его предвидениями.

** Стихотворение Лины Костенко.