4

Такі книги як ця потрапляють у саме серце. Чесно кажучи, я не знаю навіть як писати про ці книги. На мій погляд, «рецензія» повинна складатися всього з двох слів: «читати обов'язково». Ця історія заслуговує найвищих оцінок.

Один у полі, звичайно, такий собі воїн. Однак одна людина може перемогти усіх. За єдиної умови: треба залишатися собою. І я маю на увазі не тільки самого Патріка Макмерфі, який вважав психіатричну лікарню кращим варіантом, аніж виправні установи.

Історія нам повідана від імені Вождя Бромдена, одного «хроніків» (тих, хто приречений залишатися у стінах лікарні), який побачивши Макмерфі, розуміє, що «це не звичайний новенький», адже той вносить хаос і веселощі у похмурі будні пацієнтів, а зламавши систему перетворення лікарні на «комбінат», подарував іншим надію, аби ті вперше в житті сказали і зробили те, чого їм насправді хотілося.
І усе має свою ціну, бо рано чи пізно кожен з нас повинен програти, однак треба сміятися над тим, що тебе мучить, інакше не збережеш рівноваги, інакше світ зведе тебе з розуму.