5 "Великого для любові мало, для любові потрібно маленьке"

За останнє десятиріччя не читав такої зворушливої книги про любов до своєї рідної землі, до простих людей, до мови.
Тішився та відгукувався на кожну думку. Були незрозумілі слова, та з контексту сенс з,ясовувався. Записав ті слова- подивився в словнику. Все ж 7 не знайшов.
Як можна не любити таку чудову мову? Тепер використовую слова "птушки", "кашуля", "заудзёб"( вибачте, що не має у слові крати -бревіса); жінку називаю "моя пяшчота".
Дзвонив друзям, читав уривки.
В українській мові теж є "анігадки". Переклад, меі здається-"не думав аж ніяк".
Була у моєї мами дядина ( білор.- "дзядна")- чудова бабця, до якої ми приїжджали в гості. Нажаль, померла, коли я був ще дошколям.
Ще сподобалося звучання слова "мінчуки". М'яке, сімейне.
Взагалі текст приємний. Від нього тепло. Як гербата у холодний день.
Про людей- без ненавісті. Навіть до тої, що із сміттям у маршрутці.
Книга з відсутнім сюжетом. Не відбувається нічого недзвичайного ( окрім вчинку автора з переїздом). Все буденне, знайоме кожній пересічній людині.
Протягом процесу читання посміхався. Але часто посмішка була сумною, коли згадувався особистий біль втрат, пережитих випробувань. Єдиний раз пошкодував, що немає мене ВКонтакті- пішов би до Віртуальної Білоруської школи, що заснував автор.
Але й пишався своєю мовою. Слухав передачі з улюбленим очільником "Вар'ятів" С. Притулою. Пісні "Океану Ельзи", "Плачу Єремії", "Антітіл",Джамали, "Бумбокса", Христини Соловей. І багатьох талантів нашої Неньки.
Мрію, що незабаром з'являться і в нашій сучасній літературі письменники не гірше, ніж зараз у Білорусії.
За цей настрій подумками тисну руку ( ту, що з браслетом "Купаловець") автору книги. Бажаю тепла у хаті. Більш білого у шарлотці.
А якшо шо- шо, ото: "Не дуры галаву!"