5

Відкрила для себе надзвичайного автора. Без зайвого напускного драматизму здатного розповідати до болю трагічні історії. Оповідь в книзі ведеться дуже рівно, без надлишку емоцій, але викликає бурю почуттів завдяки своїй правдивості і щирості. Манера письма Госсейні - дуже лірична, мабуть, це дається в знаки східна філософія і ментальність.

Книга розповідає історію спочатку однієї жінки - Міріам, а потім другої - Лейли. В обидвох доля склалася не надто щасливо, зважаючи на те, що народитися жінкою в Афганістані - це вже неабияке випробування. Першу насильно видають заміж після смерті матері, і шлюб стає для неї тихим пеклом. А друга переступає традиції ісламу і віддається в обійми пристрасної любові. Що в них спільного - читачу відкривається не одразу.

Хтозна, як би повелося цим жінкам та їхнім сім'ям, якби не війна в Афганістані. Можливо, і їхня країна змінилася б на краще - стала мирною демократичною державою, а не притулком терористів. Можливо, вони здобули б хорошу освіту, і саме їхніми руками будувалось би майбутнє. Але війна мала інші плани.