4 Gott mit uns

Кажуть, Рокфеллер пропонував своїм близьким жувати кожен шматок їжі 70-100 разів.
Саме це нагадувало мені читання першої частини роману. Такі вже найдрібніші подробиці : колір та фасон одягу, дірочка біля вирізу сукні, веснянка на плечі; увага до героїв, що потім не виникнуть у тексті.
Дратувала героїня зі специфічною турботою про многодітні сім,ї: що можна носити жінці у кошику для їхніх потреб? Чому віддавалося це не дітям, а юнаку?
Не вірилося у кохання. Хоч з якого боку. Хіба можна не хотіти бути близькими не тільки тілами?
Та й опис сексу- суцільний штамп. Після сперми, яка бризкнула на сукню мов... ( крем, помадка або глазур- забув)- заскреготав зубами. Якого біса читаю еротичний роман для сексуально стурбованих дівчат?!
Аж тут почалася друга частина. Вона неімовірна.
Бомба.
Про жахіття війни. Наче інша людина писала.
Моторошно. Пронизливо.
Не тільки тому, що натуралістичні картини відірваних частин тіла, а й тому, що психологічно правдиво.
Розмови, монологи, листи.
Потім- знов про цивільне мирне життя. Його картини виглядають дещо штучними та млявими. Чи то для того, щоб читач очуняв і оклигав від попереднього тексту? Чи то контрастний душ?
Після шостої частини вуха закладає, повітря не вистачає. Земля забила ніс, засипала очі, придавила кінцівки. Тільки одна думка пульсує в голові: "Люди, що ви з собою робите?"