2005 року психіатр із Кардіффа на ім’я Ніл Фруд з’ясував, що його пацієнтам іноді доводиться чекати місяцями, поки їм не буде дозволено виписати антидепресанти, а запису до психотерапевта іноді доводиться чекати роками. Він також помітив, що вони заповнювали ці дні та місяці очікування скрадливими візитами до відділів літератури з самодопомоги у книжкових крамницях або, подалі від людей, у своєму помешканні або в бібліотеці, тим, що тоді лише почали називати гугленням. Із понад ста тисяч доступних у продажі книжок, що надають психологічні поради мовою, зрозумілою неспеціалістам, принаймні деякі, схоже, справді допомагали.
[…]
Невдовзі рекомендування замінилося прописуванням. У рамках програми «Книжки за рецептом» Національної служби охорони здоров’я в Уельсі будь-який сімейний лікар, що діагностує в пацієнта легку або помірну депресію, може нашкрябати на рецептурному бланку назву книжки.