- Бруд... Суцільний бруд!
- Бруд помічають сторонні, - чує поряд.
Озирається - інтелігентний сивий чоловік у сірому драповому пальті, спортивній шапочці й шкіряних рукавичках із великим чорним мішком для сміття усміхається приязно, підбирає з асфальту картонний пакет з-під соку, зім'ялий пластиковий стаканчик, кидає в мішок.
- Ви... мені? - наїжачужться Мар'яна.
- І у вас... погляд сторонньої людини, - відповідає той. - Йшла повз двір сусіда, побачила розкидані речі, скривилася: "Ох же бардак у них!" Якби той двір був вашим, ви би не констатували біди, ви би щось із тим робили.
- Стаканчики збирати?
- Багато чого можна зробити, якщо ця країна вам рідна. Якщо ви не почуваєтеся сусідкою, яка вештається чужим двором. Сусідське не болить, тільки дратує. Болить тільки своє.