У поведінці комуністів був один дивний момент, який я зауважив пізніше: коли вони розлучались з ідеєю комунізму, <...> то часто з великою жадобою накидались на життя, ніби прагнучи компенсувати довгі місяці відмови від нього. Здавалось, у них було відчуття, що найкращі роки їхнього життя вкрадено, і вони мають компенсувати те, що втратили. Це було першим дзвоником процесів, які я пізніше спостерігав у Китаї та В'єтнамі, коли революція не призвела до реалізації утопічних ідей, і економіка знову повернулася до вільного ринку. Кадрові партійні керівники, що мали повноваження видавати ліцензії чи доступ до товарів і послуг за офіційними цінами, були в перших рядах тих, хто піддався корупції та почав експлуатувати народні маси.