...їх (людей на Майдані) було багато.
І не тільки тих, хто перебував з нею пліч-о-пліч вдень і вночі, у вогні і сумнівних затишшях.
Були й інші - невидимі бійці видимого фронту.
Хто згадає їх?
...Молоді працівники телефонних компаній, стихійно об`єднавшись і не повідомивши начальство, розшукували зниклих безвісти за останніми дзвінками з мобільних телефонів.
...Поважні пані з поважних фірм, ламаючи підбори, неслись на передову, аби борщ в каструлях не вистиг, а потім, підправляючи макіяж і витираючи сльози, бігли на роботу, щоби дорогою назад занести на Майдан вечерю.
...Люди в інвалідних візках умовляли таксистів підвезти їх туди, де вони могли б виколупати з землі бодай один булижник, аби долучитися до загальної справи.
...Комп`ютерники "банили" брехню, котра вихлюпувалась на сторінки соціальних мереж.
...Книгомани зносили книжки в народну бібліотеку, художники розмальовували каски.
...Водії не брали грошей, зачувши прохання: "Підкиньте до Майдану"...
...Діти по телефонах казали матусям: "Не хвилюйся, я на останньому сеансі в кіно!" - і стояли ТАМ.
...Касирки супермаркетів і аптек додавали до набору ліків і їжі щось "від себе", зрозумівши, що покупка робиться "для Майдану".
...Риночні торговці підкладали до "підозрілого" набору однакових шкарпеток ще одну безкоштовну пару: "Передайте хлопцям і від мене!"
...Черги в лікарню - на здачу крові.
Тут були всі, для кого обвуглений, поранений, залитий кров`ю Київ став чарівнішим і ріднішим за будь-яке найстерильніше місто Європи і хто - "з шампунем!" - прийде відмивати кожен його метр...
Потім, коли все скінчиться.