Полковник знав, які нудні чужі розповіді про війну, і тому змовк. Це завжди виключно особисте, - подумав він. - Ніхто не цікавиться війною абстрактно, хіба що справжні солдати, а їх не дуже багато. Ти готуєш їх, а найкращого з них убивають, і, крім того, кожен так заклопотаний власними справами, що нічого не чує й не бачить. Думає тільки про те, що сам пережив, і поки ти говориш, міркує, що б таке мудре відповісти, чи як добитись підвищення в чині або якоїсь вигоди для себе. Навіщо ж тоді набридати цьому хлопчині, який, не дивлячись на медаль за поранення, нашивку фронтовика та інші брязкальця, зовсім не був солдатом; на нього силоміць надягли військову форму, а зараз він, очевидно, поклав собі лишитися в армії з якихось власних міркувань.