Серия книг «Бібліотека української літератури видавництво «Наукова думка»» — 48 книг

Творчість Котляревського високо цінував Т. Шевченко. Поет в 1838 написав вірш «На вічну пам'ять Котляревському», в якому підносив Котляревського, як національного співця та прославляв як творця безсмертної «Енеїди».

Однак вже Пантелеймон Куліш мав строгіший погляд на творчість та громадську поставу Котляревського. Куліш звинувачував свого колегу по перу в догоджанні високим чиновникам російської колоніальної адміністрації - князю Куракіну, князую Рєпніну, тощо.

Творчість Котляревського високо цінував Т. Шевченко. Поет в 1838 написав вірш «На вічну пам'ять Котляревському», в якому підносив Котляревського, як національного співця та…

Я. Галан пізнав весь трагізм неволі за тюремними гратами, втрату друзів у нерівному бою, гірке безробіття і цензурні рогатки, погрози українських буржуазних націоналістів і переслідування агентів Ватікану, Але він пізнав і довгоочікувану радість поневолення, яку принесла на За­хідну Україну Червона Армія 17 вересня 1939 року. Тільки людина, яка пережила все це, могла сказати так захоплено, задушевно: «Вдих­ніть на повні груди повітря і ви відчуєте, як вам жагуче, до болю жа­гуче хочеться жити...»

Я. Галан пізнав весь трагізм неволі за тюремними гратами, втрату друзів у нерівному бою, гірке безробіття і цензурні рогатки, погрози українських буржуазних націоналістів і…

В особі Григорія Сковороди вітчизняна демократична культура має оригінального мислителя і письменника, пристрасна думка якого не бажала й не могла миритися з несправедливою, ворожою трудовій: людині соціальною дійсністю. Він виступив як виразник ідей гуманізму та селянського просвітительства, різко засудив хижацькі інтереси панівних класів, їх злочинність та аморальність, жорстокість і зажерливість, паразитизм і пихатість. Протягом усього життя Сковорода послідовно уникав всього того, що могло уярмити його дух і волю до свободи, і з повним правом заповів написати на могилі слова: «Світ ловив мене, та не впіймав».

В особі Григорія Сковороди вітчизняна демократична культура має оригінального мислителя і письменника, пристрасна думка якого не бажала й не могла миритися з несправедливою,…

Наприкінці XVIII ст. бурлескно-травестійна поема Івана Котляревського «Енеїда» знаменувала появу новітньої літературної української мови і початок сучасної української літератури. Цей твір увібрав у себе перлини українського гумору, відобразив яскравий народний побут. Гумористичний і сатиричний тон творів Котляревського був підхоплений іншими письменниками, передусім членами т. зв. харківського гуртка (П. Гулак-Артемовський, Є. Гребінка). До харківського гуртка належав також Г. Квітка-Основ'яненко — основоположник української художньої прози, який перервав традицію використання української мови тільки в комічних жанрах.

Наприкінці XVIII ст. бурлескно-травестійна поема Івана Котляревського «Енеїда» знаменувала появу новітньої літературної української мови і початок сучасної української літератури.…

Остап Вишня — видатний український письменник, широко знаний у нашій країні та за рубежем,— ввійшов у літературу як високоталановитий майстер сатири-і гумору. Митець самобутній і неповторний, він формувався й зростав на грунті народного життя і своїм бойовим, актуальним словом успішно слугував безупинному утвердженню нового в суспільстві. Творчість його надихалась і окрилювалась великим поняттям — Народ.
«Який би я був щасливий,— писав Остап Вишня 15 травня 1949 року в щоденнику «Думи мої, думи мої...»,— якби своїми творами зміг викликати усмішку, хорошу, теплу усмішку, у народу!

Остап Вишня — видатний український письменник, широко знаний у нашій країні та за рубежем,— ввійшов у літературу як високоталановитий майстер сатири-і гумору. Митець самобутній і…

Вашему вниманию предлагаются поэтические произведения на русском и украинском языках Петра Гулака-Артемовского и стихотворения, повести и рассказы Евгения Гребенки.

В українській радянській літературі ім’я Юрія Яновського належить до найпомітніших, а художня спадщина становить яскраву сторінку її класики. Видатного письменника знав вся наша багатонаціональна країна, його твори входять до тих надбань, які гідно репрезентують духовну культуру соціалістичного суспільства.
Ще в перше десятиліття його творчості О. М. Горький, прочитавши в журналі «Красная новь» розділи роману Яновського «Чотири шаблі», завбачив, що з автора «будуть люди» . Невдовзі по тому створені славнозвісні «Вершники», що стали, як писав П. Г. Тичина, «немовби патентом на одержання зрілості прози української».

В українській радянській літературі ім’я Юрія Яновського належить до найпомітніших, а художня спадщина становить яскраву сторінку її класики. Видатного письменника знав вся наша…

Ім’я Петра Панча широко популярне серед читацьких кіл нашої республіки і всієї Радянської країни. Для більшості воно вперше звучить із шкільних читанок разом з «Малим партизаном», затим нерозривно пов’язується з «Голубими ешелонами», історичним романом «Гомоніла. Україна», автобіографічною книжкою «На калиновім мості».... «Адже «Гомоніла Україна», як і «Голубі ешелони» та ряд інших більших і менших творів з художньої спадщини письменника, збагатили всю нашу літературу і нині надійно входять до фонду української радянської класики»
Петро Панч — новеліст, повістяр і романіст, автор казок для, дітей. Свої перші твори опублікував тоді, коли йому було тридцять років, коли мав за плечима життєвий досвід.

Ім’я Петра Панча широко популярне серед читацьких кіл нашої республіки і всієї Радянської країни. Для більшості воно вперше звучить із шкільних читанок разом з «Малим партизаном»,…

Степан Руданський (1834 – 1873) – український поет, перекладач, фольклорист. Народився він у селі Хомутинці (нині Калинівського району Вінницької обл.) в родині священика, навчався в Шаргородській духовній школі, Кам’янець-Подільській духовній семінарії, Медико-хірургічній академії в Санкт-Петербурзі.
Здобувши вищу освіту, Руданський з 1861 року і до кінця свого недовгого життя працював лікарем у місті Ялта (АР Крим).
Писати вірші Руданський почав ще під час навчання в Кам’янці-Подільському. Його поетична творчість не була довгою, переважна частина поезій написана між 1851 і 1861 роками. Під час перебування в Ялті Руданський займався в основному поетичними перекладами, а в останні роки свого життя відійшов від творчої діяльності.
За життя Руданського лише кілька його віршів були надруковані в журналах. Неодноразові спроби Руданського видати збірки своїх поезій окремими книжками зазнали неудачі через антиукраїнську цензурну політику російського уряду та матеріальні нестатки автора.
Твори Руданського були надруковані і здобули визнання читачів завдяки зусиллям наступного покоління українців – Олени Пчілки, Івана Франка, Агатангела Кримського. Деякі його твори, зокрема пісня «Повій, вітре, на Вкраїну», здобули найвищу оцінку – вони перейшли в народ і поширюються як народні пісні.

Степан Руданський (1834 – 1873) – український поет, перекладач, фольклорист. Народився він у селі Хомутинці (нині Калинівського району Вінницької обл.) в родині священика,…

У потоці українського літературного життя кінця 50—60-х років XIX ст. яскраво виділяється творча індивідуальність Анатолія Свидницького. Жвава, енергійна натура, людина всебічно обдарована від природи, Свидницький тягнувся до живого діла, прагнув конкретними справами реалізовувати програму діячів революційної демократії в галузі народної освіти, в піднесенні ролі художнього слова як активного знаряддя виховання мас. Типовий для свого часу письменник-різночинець, Свидницький намагався порушувати злободенні соціальні питання в творах різних жанрів — піснях, фольклорно-етнографічних нарисах, оповіданнях, йому належить пальма першості і в створенні українського реалістичного роману з виразним соціальним спрямуванням.

У потоці українського літературного життя кінця 50—60-х років XIX ст. яскраво виділяється творча індивідуальність Анатолія Свидницького. Жвава, енергійна натура, людина всебічно…

Він прийшов у літературу з українських Карпат, з Гуцульщини, краю, що одухотворив художнє слово письменника вічноживою народною поезією.
Поєднавши назавжди свою долю з долею рідного краю, він думками, художньою уявою обіймав усі українські землі, розмежовані у той час кордонами двох монархій — російської та австро-угорської.
Він перший на Буковині почав писати народною мовою; продовжуючи і розвиваючи традиції Маркіяна Шашкевича, Тараса Шевченка, став основоположником нової української літератури на буковинській землі.

Він прийшов у літературу з українських Карпат, з Гуцульщини, краю, що одухотворив художнє слово письменника вічноживою народною поезією.
Поєднавши назавжди свою долю з долею…

В історії української реалістичної літератури творчість Івана Семеновича Нечуя-Левіщького займає визначне місце. Відомо, що широкий розвиток художньої прози і,' зокрема, великих епічних жанрів — повісті й роману — є важливим етапом формування національного мистецтва слова. Вийшовши на українське літературне поле, Нечуй- Левицький блискуче розвинув зміст і форму невеличкого оповідання і дав перші зразки реалістичного романного жанру з сучасного життя.

В історії української реалістичної літератури творчість Івана Семеновича Нечуя-Левіщького займає визначне місце. Відомо, що широкий розвиток художньої прози і,' зокрема, великих…

Звичайно, письменник спирався на традиції, створені його попередниками. Тут перш за все слід згадати твори Г. Квітки-Основ’яненка з їх яскравими й точними описами побуту й звичаїв українського села, з досить відчутними нотами соціальної критики. Це були явища раннього, так званого просвітницького реалізму, для якого в українській літературі був притаманний синтез реалістичного побутописання та сентименталістських і бурлескних тенденцій. Квітка створив і стійку стильову манеру, давши класичні зразки «оповіді» (монологу від особи демократичного оповідача), що міцно спиралася на фольклор (казка, пісня, побутовий анекдот), на типові звороти, лексику й інтонацію живої розмовної мови селянства. В. окремих його творах позначився урочисто-дидактичний стиль давньої житійної української літератури. Меншу вагу у формуванні епічних жанрів мали прозові твори романтиків (П. Куліш, Л. Боровиковський, М. Костомароз), хоч і воші, звичайно, сприяли розробленню образних і мовних засобів.

Звичайно, письменник спирався на традиції, створені його попередниками. Тут перш за все слід згадати твори Г. Квітки-Основ’яненка з їх яскравими й точними описами побуту й звичаїв…

В українській літературі серед багатьох печальних письменницьких біографій – життєпис Андрія Головка є одним із найдраматичніших. Він не був репресованим. Помер своєю смертю, будучи живим класиком. Процес «повернення забутих імен» його оминув. Тепер цього письменника вилучили зі шкільних програм, і в Інтернеті Головко – то частіше згадка про футболіста з таким прізвищем. А про Головка-письменника відомо менше, ніж колись. Хоч і раніше він належав до найтаємничіших постатей серед наших літераторів. Усі щось чули про те, що письменник колись застрелив свою доньку та дружину, але – без подробиць.

В українській літературі серед багатьох печальних письменницьких біографій – життєпис Андрія Головка є одним із найдраматичніших. Він не був репресованим. Помер своєю смертю,…

Печатаются киноповести "Арсенал", "Земля", "Щорс", "Украина в огне", Повесть пламеннвх лет", "Зачарованная Десна", "Поэма о море", а так же лучшие рассказы писателя.

Письменник Іван Ле мав бездоганну пролетарську біографію. Насправді він і не Ле — це творчий псевдонім. Справжнє його прізвище — Мойся.
Він був сином безземельного селянина-гробаря. Із 8 років — на заробітках: пас громадську худобу, працював коногоном на руднику в Криворіжжі, грабарем, палітурником, покрівельником, теслярем, техніком на будівництві залізниці.
На фронтах Першої світової здружився з більшовиками і пройшов класове загартування. Після демобілізації воював проти гетьманців, денікінців, куркулів. Був членом ревкому, потім — повіткому в Золотоноші. Із 1922 року — в більшовицькій партії. Підтягнув освіту — на робітфаці Київського політеху. Потім вчився на факультеті інженерів будівництва шляхів. Редагував газету ”Київський політехнік”.

Письменник Іван Ле мав бездоганну пролетарську біографію. Насправді він і не Ле — це творчий псевдонім. Справжнє його прізвище — Мойся.
Він був сином безземельного…

В історії вітчизняної культури серед постатей, які викликають подив і шану розмаїттям таланту — як на неосяжному художньому полі, так і в інших сферах діяльності, неминуче згадується Михайло Старицький — поет і драматург, прозаїк і перекладач, організатор театральної справи — режисер, актор, керівник театральних труп, активний громадський діяч.

В історії вітчизняної культури серед постатей, які викликають подив і шану розмаїттям таланту — як на неосяжному художньому полі, так і в інших сферах діяльності, неминуче…

«Коли б .треба було окреслити творчість Лесі Українки одним словом,— писав Максим-Рильський,—то найвідповідніше слово було б — боротьба». З’явившись на рубежі двох століть і двох епох, ця творчість стала однією з вершин української літератури.

«Коли б .треба було окреслити творчість Лесі Українки одним словом,— писав Максим-Рильський,—то найвідповідніше слово було б — боротьба». З’явившись на рубежі двох століть і двох…

Марко Черемшина (Іван Юрійович Семанюк) належить до письменни­ків демократичного напрямку в українській літературі кінця XIX — почат­ку XX ст. його літературна діяльність розвивалася в нерозривному зв'яз­ку з суспільно-політичними процесами на західноукраїнських землях у ті часи, в тісному зв'язку з суспільною діяльністю передової частини захід­ноукраїнської інтелігенції, видатним організатором і натхненником якої протягом

Марко Черемшина (Іван Юрійович Семанюк) належить до письменни­ків демократичного напрямку в українській літературі кінця XIX — почат­ку XX ст. його літературна діяльність…