У книги всего 75 читателей, в то время как у "Ани из зеленых мезонинов" - почти 6 тыс, что вызывает легкое недоумение у меня. Почему же эта книга такая непопулярная и невостребованная? Возможно, дело в обложке, возможно, в названии, которое снова состоит из имени и местности. Возможно, все считают, что это будет повторение Ани или похожая история. Но Джейн ничего не имеет общего с Аней хотя бы потому, что она не сирота.

Да, эта книга не про сиротку, которая перебивается как попало у каких-то родственников. И не про бедность, потому что Джейн живет в обеспеченной семье и учится в частной школе. Да и книга написана была на 29 лет позже, чем известная эпопея. И разница в возрасте автора чувствуется во всём - в героях, в обстановке, в описаниях. Здесь дети гораздо старше своего возраста, а взрослые ведут себя как неразумные дети, что не сильно отличается от жизни, как ни грустно. Это история о том, как взрослые умеют лишать ребенка детства. Ужасно звучит, правда? И, как ни странно, сейчас это точно так же актуально, как и в начале 20 века в далекой Канаде.

Итак, одиннадцатилетняя Джейн - Виктория живет в прекрасном доме с мамой, бабушкой и тетушкой. Мамочка разъезжает по балам, приёмам и вечеринкам и все думают, что она самое красивое, легкомысленное и воздушное существо во всем Торонто. И Джейн тоже так думает, пока не подрастает и не понимает, что выражение глаз у мамы не всегда кажется счастливым. Бабушка и тетушка - самых строгих правил, не терпят никаких изменений в распорядке дня и образе жизни, воспитание не позволяет им никаким образом выражать любовь. Строгие дамы, особенно бабушка, способная ледяным взглядом остановить разъяренного слона на скаку. У девочки есть всё, в этом доме, кроме самого важного: любви и свободы. Играть, бегать, веселиться - не положено, поскольку положение обязывает и не важно, сколько тебе лет. Вот в таких тисках чужой воли она оказывается не по своему желанию и что же ей делать, как вырасти и взломать этот кокон?

В один прекрасный день приходит письмо, которое меняет всю жизнь не только Джейн, но и дома, ведёт к непредсказуемым последствиям. И каждый из обитателей будет бороться до последнего, чтобы никаких перемен не произошло. А девочка оказывается совсем в другой ситуации и наконец-то начинает становиться тем, кем она хочет.

Не буду больше ничего рассказывать, потому что книга стоит того, чтобы её прочитали. Как спрятать боль за розовыми занавесками? А, если это боль детей? А когда это боль взрослых? А что делать, если ты оказался в кругу обстоятельств, из которых, как будто, нет выхода? Монтгомери это не только прекрасно знает, но еще и воплощает на бумаге. Да, книга детская, но она больше предназначена для домашнего чтения, когда родители вместе с детьми обсуждают происходящее. А про психотерапевтический эффект и почему это стоит читать взрослым, великолепно написано в рецензии, и мне нечего добавить. Хотя, пожалуй, добавлю то, что настроение и атмосфера у книги не розовая и не сиропная, а больше похоже на мечтательно-утопическую, что вполне понятно, учитывая время написания и возраст автора.

напередодні Різдва трапляються дива, і от одним з таких див стала для мене ця книга. "В очікуванні Різдва" збірка оповідань одної авторки Френсіс Годґсон Бернет, про які поговоримо сьогодні:

відкриває збірку оповідання "За білою цеглиною". здається, що перша історія має бути дуже крутою, щоб зацікавити читача, але авторка схоже, так не думає. мене вона ніяк не зацікавила,  і якби не заманливі заголовки наступних історій, я б напевно, закинула цю книгу й лишила б для кращих часів. було нудно, місцями не зрозуміло. якби авторка хоч трішечки збагатила історію подіями й не розтягувала все, було б на багато захоплююче!

1/5

"Історія принца Тонконіжки"- поділена на 3 частини. початок дуже дивний й банальний. мені здалося, ніби авторка здуріла, коли писала першу частину історії. почала молоти таку дурню, що я готова була закрити книгу назавжди! не знаю, як, але пізніше, все якимось дивним чином, стабілізувалося і з'явилося хоч якесь бажання продовжити знайомство з творчістю авторки. тут було більше героїв і подій, ніж в першому оповіданні, але ясна річ, все було зосередженно на гг- принці Тонконіжці. дуже круто, що авторка зобразила його таким спокійним й добрим, це додало історії деякої легкості й невимушеності

3/5

"Маленька свята Елізабет"- здається, заради цієї історії я й читала всю книгу. історія така гарна й добра. після нього мене полонило якесь дивне, незвичне тепло, а на обличчі засяяла легенька усмішка. головна героїня- маленька Елізабет- занадто розумна, як на свій вік. її мудрості варто повчитися деяким дорослим. історія дуже повчальна, кожен винесе з неї якусь мораль.

4.5/5

"Злодій для Едіт"- по-дитячому щире й дуже-дуже гарне оповідання. маленька Ніксі має дуже світлий розум, своєю сильною вірою дівчинка змогла переконати злодія й змінити його життя, наставити на правильну путь. завдяки цьому оповіданні я, справді, збагатилася духовно, хіба це не головне?

5/5

отже, підсумуємо: не враховуючи два перші оповідання, книга чудова! дуже щирі історії, деякі занадто дитячі. я вмостилася в ліжко й читала, поки не заснула. це Різдво я зустріла по-особливому, завдяки атмосферним й теплим емоціям я впустила в серце Ісуса. дякую!

4.5/5

"Моліться без перестану, за все дякуйте. Така бо воля Божа щодо вас у Христі Ісусу".
(1 Солунян, 5,17)

Молитва, це духовна пожива кожної людини, християнина чи гехристиянина, бо молитвою підносимося до божих висот і лучимося з Богом, стаємо перед ним і кажемо йому все те, що в нашій душі радісне, чи що її болить, чи чогось вона потребує, чи за щось вона вдячна, чи прагне на мить бути понад землею.
Без молитви наша душа німа, холодна, а може бути й мертвою перед Богом, коли з ним, джерелом нашого життя-буття, не має вона зв'язку. Молитва - це наша дорога до Бога. У молитві Бога шукаємо, і знаходимо, за словами нашого Господа: "Кожний, хто просить, одержує; хто шукає, знаходить; хто стукає, тому відчинять". (Матчів 7, 8). Молитва, це наша поміч, наше світло, наше добро.
Є різні засоби для молитви, як і різні її способи. Одним із найпростіших засобів - це молитовник, в якому списані різні молитви, пера великих мужів молитви. Їх ми читаємо не тільки устами, а і думкою, і серцем, доповнюючи їх нашими переживаннями й почуваннями. Між ними є теж мо Це зміст кожного молитовника і його користь є незмірна.литви, які співаємо чи говоримо в християнській громаді - це молитви літургічні, молитви нашого освячення.

"Символ віри" - один із найбільших викликів для катехитів і батьків. Однак автори цієї книжки зробили неймовірне - змогли простим і доступним для дітей способом пояснити, у що і чому ми віримо. Це видання створене з любов'ю саме для дітей, які починають свій шлях вивчення катехетичних правд. Гортаючи сторінки книжки, діти зможуть не лише більше дізнатися про Бога, але й насолодитися цікавими оповіданнями та яскравими ілюстраціями.
У книжці є 12 частин, у яких поступово пояснюється "Символ віри". Кожна з них містить діалог дитини й тата, тематичне оповідання, короткі висновки та молитву. Ця книжка стане в пригоді батькам, діти яких ставлять складні запитання про Бога, і катехитам, які зможуть використати це видання для урізноманітнення та збагачення своїх занять.

Ця книжка легко читається але має повчальний зміст. Історії не довгі в кінці кожної історії є висновок або вірш з Біблії. Тут кожна історія різна і не має певної тематики.

"Дуже часто дні виглядають довгими дорогами, і навіть крутими сходженнями вгору... Короткі казки цієї книжки намагатимуться «зробити цю дорогу трохи коротшою». А якщо послужать й на щось інше - тим краще".

Книжку читала протягом року. В книжці є 365 історій розрахованих по одній історії в день. Прочитавши історію стралась вдумуватись що автор хоче сказати через кожну історію, виписала достатньо велику кількість цитат, віршів, висновків для себе.

"Немає користи від непрочитаної книги, що лежить на полиці, припавши порохом, але серед її сторінок можна знайти те, чого давно прагнемо."

P.S Книжка заставила щось переосмислити, навчитись цінувати те що маєш. Ці історії були для мене дуже цінні. Я рада що могла прочитати цю книгу.

В цьому блозі я викладала кілька історій з цієї книжки. https://heybok.blogspot.com/

Гарного читання

СЛУЖБА БОЖА для нас, християн, - це Скарб! Вона є такий самий Скарб, як Біблія, тобто Святе Письмо! Бо вона є безсмертною Христової установою, що її зводив Ісус Христос полишити своїй Церкві на вічний "спомин". У Європі і в Америці був і є рух із спізнення Божественної Літургії, велике зацікавлення літургійними справами, який має на меті краще пізнання Служби Божої й інших богослужбб

Декілька років чекала ця книга на свій зірковий час. І я рада що вона дочекалась.  Купила я її через те, що в ній є велика збірка пісних рецептів, але цінною вона стала для мене зовсім не тому.

Насправді, рецептами в книзі я майже не користуюся, для мене вони виявилась занадто незвичними. Хоча дещо за цими рецептами я таки готувала: наприклад, гранолу, пісний хліб.

Чим же цінною виявилась для мене книга?

В ній дуже багато практичних порад щодо того, як підготуватися до посту з точки зору духа, тіла та душі. Та як провести піст з максимальною користю. Автор розповідає про різні способи молитви та дослідження Святого Письма. Вона ділиться власним досвідом та загалом досліджує питання важливості та користі посту. Розповідає про те, як можна ставити певні цілі на піст та просити Святого Духа допомоги у вирішенні тих чи інших питань під час посту. Також в кінці книги є збірка цитат з Біблій на кожен день з роздумами над ними. Всього там 21 цитата з роздумами про піст, розраховані на читання кожного дня під час 21 денного посту.

Книга розповідає про піст Пророка Даніїла, це окремий вид посту з більшою кількістю обмежень. В цей піст відмовляються від солодощів (окрім фруктів), напоїв (можна пити лише воду) та обробленого зерна. Книга підкаже як навтіь з такою кількістю обмежень зробити своє харчування збалансованим та багатим на поживні речовини.

Але звісно книга стане в пригоді будь-кому, хто хоче притримуватися звичайного/будь-якого посту. Вона допоможе зазирнути в сутність посту, ширшу за обмеження та самодисципліну та зробить його ближчим, зрозумілішим та особливим для кожного.

Я дуже рада що ця книга потрапила до мене в руки. Я багато чула про неї, і вона, як власне і все, що я поки що читала у Люїса, не розчарувала.Він писав цю книгу для тих людей, які не знайомі з християнством, або ж знайомі дуже поверхнево і хотіли б дізнатися більше. Але, я впевнена, що з неї навіть практикуючи християни можуть дізнатися багато нового :) Як би дивно це не було. І все через те, що Люїс дуже глибоко дивиться у всі питання й відкриває нам нові деталі й нову глибину вже, здавалося б, знайомих понять. Принаймні так було у мене. В книзі так багато важливих думок, ледь не кожій сторінці хотілося виписати чергову цитату.Мені дуже подобаються всі ті числені приклади та порівняння, які наводить автор. Книгу дійсно цікаво читати, хоча переклад і не надто легкий. Але сама книга така захоплююча (так, саме захоплююча!), що в якийсь момент перестаєш помічати дивні й незнайомі українські слова, які вирішив застосувати перекладач :)А книга дійсно захоплює та спонукає до того, щоб більше думати про Бога, про його задум та про його любов до всіх нас і про те, як ми можемо приєднатися до цієї любові.

З одного боку, це несподіване поєднання традиційного "жіночого роману" про кохання і психотерапевтичної "казки"... з іншого - порція гострої соціальної сатири з відвертими алюзіями до творів Джейн Остен, зокрема, її останнього роману "Докази розуму".
Такого я від авторки не чекала! Річ вибухова, смішна, сумна, з потужною інтертекстуальною грою.
В чому полягає любовна лінія переказувати не буду - спойлерів і спойлеристів ніхто не любить:)
А от на психотерапевтичній зупинюся кількома словами. Одного чудового ранку в день народження головна героїня прокидається з думкою, що жити їй не хочеться... від слова "зовсім". Отака от експозиція. Зав'язка інтриги: небеса чують її бажання і виявляється, що жити їй лишилося не так вже й багато, смертельна хвороба і все таке. І вся історія - про те, як жінка виборсалася з депресії, в яку її заганяли роками, методично і цілеспрямовано "добрі родичі", сусіди й односельці.
Сатира ж на межі з гротеском в стилі "пани мої дрібнесенькі, а воші, як біб", про сільську аристократію на Канадійщині - теж дозволяють побачити багато впізнаваних типажів.
Окремої уваги заслуговує релігійна лінія - і сатирична частина, на межі з антикрерикальністю, і власне релігійно-духовні шукання героїні.

Я дуже рада що дізналась про цього автора, це вже друга книга Клайва Стейплза Люїса яку я прочитала з величезним задовленням.

Дрсіідчений біс Крутень пише листи своєму племіннику Шашеню наставляючи його під час роботи з новонаверненим християнином. Фактично це збірка порад з приводу того, як робити не треба. І це дуже не банальні речі і навтіь «прості» та звичні істини Люїс переводить на новий неочікуваний рівень. З кожним листом читач має змогу поглибити власне розуміння та відчуття того, що значить бути практикуючим християнином. Люїс пише не надто просто, але дуже цікаво! А головне він пише про надзвичайно важливі речі, над кожним шматочком тексту хочеться зупинятися, думати. А ще хочеться увібрати в себе таке глибоке розуміння християнства й застосовувати його на практиці.