1 апреля 2020 г., 08:45

503

Обговорюємо прочитане в групі

11 понравилось 17 комментариев 0 добавить в избранное

Читаємо українське!

Шановні учасники групи ЧУ!
Пропонуємо вам обговорити книгу «Кола на воді» Олена Печорна
Що сподобалось
Що не сподобалось
Враження від героїв

В группу Читаємо українською! Все обсуждения группы
11 понравилось 0 добавить в избранное

Комментарии 17

В цю гілку несемо нік, оцінку. Посиланная на рецензію, якщо є.

Тут обговорюємо книгу.

«Кола на воді» Олена Печорна 3½ из 5
Як на мене, книга дуже і дуже поступається «Подружжя по сусідству» Шери Лапенья , хоча їх багато що об’єднує це і теми дітей, психічних хвороб, розпач, почуття провини, спокута…
Що сподобалось
Авторка чудово вміє створювати атмосферу! Найяскравішим героєм у книзі вийшла Спека, коли читала самій ставало жарко)). Чудово описано нічне повітря, пахощі квітів, парк і озеро. Дуже реально описаний нервовий стан героїв, їх розпач, почуття провини. У авторки класно виходить нагнітати ситуацію, здається зараз ось ось щось відбудеться…
Що не сподобалось
У паперовій книзі 288 сторінок і авторка вмістила туди весь негатив про який тільки знала. Тут вам, будь ласочка, наркомани і алкоголіки ( куди без них в українській літературі), вбивці, педофіли, хвора на анорексію, онкохворі, матері одиначки, діти сироти, насилля у сім’ї, зради, наслідки психологічних дитячих травм, навіть поміркувала про аборти с порушенням розвитку плода, згадала трагедію в Биківні … як на мене, це занадто для невеликої книги.
Враження від героїв
Анатолій – це головний герой, очами якого ми бачимо все що відбувається. І на відміну від Марко у «Подружжя по сусідству» Шери Лапенья Анатолію я не повірила. Я повторюсь , що розпач, біль, страх, відчуття що скінчилось і твоє життя осипані дуже гарно, але якби розповідь була від Ірини я би повірила, а Анатолію ні. Він мені був дуже неприємний. Десять років прожив у двокімнатній квартирі жінки, сходити у кав’ярню з сім’єю було для нього дорого, а як став заробляти, подивився на жінку і дитину, і вирішив що вони йому набридли, не статусні . І за рік побудував маєток для модної Солоденької, а дитина так і не дождалась велосипеда…
Рада за Ірину і Антоніну що вони знайшли одна одну і намагаються пережите горе. Дуже хотіла щоб Антоніна і Петро стали парою)).

ira_lavrin, Я ще читаю, тому прийду поговорити пізніще.

Привіт!)
Я почала читати, дуже цікава книга. В процесі в мене виникло питання, - а записуватися десь треба чи ні?)
Вибачте, що тут пишу, блудилку не знайшла =)

Virna_Grinderam, Привіт!
Записуватися не потрібно. Прийдеш з обговореннями сюди.

sireniti, Добре, і рецензія необов'язкова, так?)

Virna_Grinderam, Ні, все на твій погляд)

sireniti, Я вже прочитала цю книгу, дочитую сусідів, і тоді прийду ;) =)))

Щойно дочитала книгу, дуже сподобалося!
Олена Печорна - Кола на воді
r50-green.png
рецензія
Було трошки страшно й дуже боляче від усвідомлення, що життя пропливає повз, тікає, як вода між пальців. Але такі твори часто стають приводом для прозріння читачів.
Власне, це та сама історія про "око за око", але з такою кількістю побіжно покалічених доль, що несамохіть відчуваєш, як упізнаєш у всіх цих історіях своїх близьких - і не дуже - знайомих.
Насамперед є герой, який хоче справедливості. У екстремальних обставинах він раптом розуміє, що все, чим він жив, - фікція, ілюзія, яку він сам собі вигадав і в яку сам повірив. Насправді справжнє зовсім інше, і цього вже ніколи не буде, бо є незворотні речі. Крім того, він тепер знає, що часом зовсім чужі люди можуть бути рятівним колом, а ті, кого вважав найважливішим, - просто мильна булька. Із цим важко жити далі, але таке внутрішнє осяяння не може минути безслідно.
Поруч із цим є ще багато страждань, пережитих героями твору. Однак у жодній із них не відчутно фальшу, награності. Просто є люди, які живуть, завдають іншим болю і самі відчувають розпач, почуття провини, страх і... Спеку (це такий собі окремий колоритний образ, який заповзає під шкіру й навіть у квартирі без опалення примушує відчути, як по шкірі потихеньку стікає піт).
Книга здалася б значно менш вражаючою, якби не чудесна мова, якою написано роман. Завдяки неперевершеній мові роману була створена особлива атмосфера, у якій читач відчував себе спів-діячем, спів-переживав усе, що відбувалося. Від найменшого запаху і звуку до глобальних, усепоглинаючих емоцій героїв - усе це живо, вибухало, вирувало навколо.
Чудова книга. Щиро вдячна авторці, що, як і я, живе у Сіверському краї.

Прочитала книгу «Кола на воді» Олена Печорна r45-green.png Спочатку не дуже сподобалося, бо забагато емоцій, зайвої метушні, деякі неточності, очевидні речі, які лежать на поверхні. І, якщо сприймати твір як детектив, то він дуже дівчачий і абсолютно передбачуваний. А якщо як твір, переповнений емоціями і сентенціями - то це німий захват, з повною купою вражень, аж до неба. У творі дуже чітко видно хто із ху, як то кажуть. Хто Віталій з песом, і хто Костя. Хто солодка жінка, і хто Ірина, лікарі, слідчий, тренер, дідусь, Таїса, хлопці-плавці... Все дуже чітко розкладено по поличках, тільки спека і дощ, як неприв'язані і неприкаяні, художньою деталлю проходять наскрізно через сюжет..
Я надзвичайно вдячна групі за те, що прочитала цей твір, бо за інших обставин просто поройшла б повз, а потім жалкувала б.) Давайте читати ще? ;) =)

Virna_Grinderam, Нарешті сама написала рецензію і повернулась до твого відгуку.
Якщо сприймати, як детектив, то справді дуже просто. Злочинця видно зразу. Але… Але не так все просто. Скільки емоцій. Скільки людського горя. Авторка молодець. Зібрала усе до купи і не з‘їхала, не «скомкала» фінал. Показала біль. Показала радість. Були моменти - я плакала.

sireniti, Взаємно!)
Книга просочена психологізмом, як домашній пиріг сиропом. І в першу чергу, дійсно, сприймається не детективна лінія, а саме почуття і переживання.

Авторка молодець. Зібрала усе до купи і не з‘їхала, не «скомкала» фінал.

Погоджуюсь беззаперечно. Вона настільки гармонійно довела твір до логічного завершення, що читач навіть і не помітив.) Я теж ледь не розплакалася у фіналі, бо все склалося саме так, як я і очікувала. Зло покаране, а добро отримало свою винагороду (якщо можна так сказати). =)

Virna_Grinderam, Да, добро тут таке… хороше, звичайно. Але з гіркотою.

sireniti, Мені здається, що інакше і бути не могло б. А якби і було, то це було б штучно і неправдоподібно...