Цитаты из книги Хіба ревуть воли, як ясла повні?

Name: Хіба ревуть воли, як ясла повні?
Rating: 3.9 (1630 reviews)
Author: Панас Мирный
ISBN: 978-966-10-5319-8

Всего 84

AlenaRomanova

23 июля 2014 г., 13:48

Пожаловаться

— Ви казали, бабусю, що бог нас хлібом годує? — Він, дитино, — він нас годує... — А чого ж мама хліб заробляє, — ось досі з роботи нема. — Каже, якби не робила, то нічого б було і їсти?..

AlenaRomanova

25 июля 2014 г., 15:57

Пожаловаться

"Як же його жити, Галю?.. Та хіба ми крадемо? Ми своє одбираємо... Пан — наробив нами, жид — надурив з нас... А нам хіба з голоду пропадати? серед шляху погибати?.."

movealong

21 апреля 2014 г., 19:18

Пожаловаться

Є такі люди, що найважчу тугу виливають сміхами, жартами. Про них завжди кажуть, що вони ніколи горя не знають; зовуть їх за те щасливими.

movealong

26 апреля 2014 г., 22:38

Пожаловаться

Тільки одна мати вміє разом кохати свою дитину і ненавидіти, жалкувати й проклинати; бажати бачити, чути - й не дивитися, не слухати.

Nicoletta

18 октября 2013 г., 22:23

Пожаловаться

Доброго, кажуть, дожидати треба, а лихе -- само прийде.

robot

25 апреля 2013 г., 19:44

Пожаловаться

Життя, — що стерняста нива: не пройдеш, ноги не вколовши.

Nicoletta

18 октября 2013 г., 22:22

Пожаловаться

Дожидати страшного страшного страшніше, ніж його переживати.

Margo_T

23 декабря 2016 г., 11:47

Пожаловаться

Дівчата — не розсада, щоб їх ховати геть од світу. Дівчатам треба світу — багато світу. Треба, щоб і їх побачили; треба, щоб і вони бачили. Треба, щоб було чим згадати молодий дівоцький вік!

robot

28 апреля 2013 г., 23:00

Пожаловаться

Злодійкувате життя не по душі самому запеклому злодієві. І в такого іноді бувають часи, що оступлять його добрі думки, мучать його, розривають... Чоловіча совість не замирає в самій запеклій душі.

movealong

23 апреля 2014 г., 02:11

Пожаловаться

Життя, кажуть, зжити — не поле перейти. Життя — що погода. Як серед ясного літнього дня, коли сонце аж пече, так гріє та світить, дивись: де не взявся вітер, надув-нагнав з усіх боків чорні хмари, — заклуботались вони; насупилось небо... заховалось сонце — похмуріло... загуло, закрутило, закушпелило шляхом... Зиркнула…

Развернуть