Лучшая рецензия
Смотреть 5
Мені хотілося б порівняти цей твір з архітектурою. З ландшафтним дизайном. Ще точніше- з лабіринтом. У файному місті, де тепле повітря, пахне виноградом та чутно як біжить річка. Вхід інтригує. Погляд натикається на кущеву стіну та невеличку стежину. А от зайдеш- не помітиш, я загубився: куди тепер? Текст занурює то у 1971, то у 1933, то у 1941. Несподівано перекидаючи читача з румунського кордону до Ленінграду, потім- ще до багатьох містечок. Від героїв рясно. Їх зв'язок між собою важко ухопити. Тому йдеш тим лабіринтом спочатку неспішно, роздивляючи чудирнацькі рослини, а потім втомлюєшся. Де ж вихід? Крихка та болюча тема націй. Легкої бездумної образи, довгого ( чи можливого) каяття; бажання "одружитися хоч на кривій москвичці"- тільки б не жити серед свого "відстою"; заздрощів та…
