Притулок пророцтв

О, это было ужасно нудное чтение. Неужели Киз, написавший «Цветы для Элджернона» и «Множественные умы Билли Миллигана» и Киз, написавший эту книгу - это один и тот же человек? Очень сухо, скучно, уныло. Персонажи картонные, ненастоящие. Главная героиня меняет свои убеждения из-за одной только сказанной ей кем-то фразы (да, у неё психические расстройства, но, все-равно, это так легко?). В поведении ее, да и остальных персонажей, нет вообще никакой логики. Кто вообще будет планировать теракт, составляя нелепые загадки-стишки об используемом для этого оружии и потенциальных мишенях? Заставила себя дочитать только в надежде на вменяемый финал. Но и тут мои надежды не оправдались: более скомканное, нелогичное и никакое завершение всей этой унылости и придумать сложно. Пожалуй, это была одна…

Я чекала зовсім іншого - звикнувши до високої планки "П'ятої Саллі", "Квітів для Елджернона", "Таємничої історії Біллі Міллігана", чекала такого ж рівня від "Притулку пророцтв". Але вийшло "такое", на четвірочку з великою натяжкою. . . Взагалі перша думка - книга буде про героїню з розщепленням особистості і події на цьому фоні. А вийшло навпаки та ще й про діяльність терористичних організацій. І все б нічого - десь приблизно на 60 сторінці те, що відбувається, почало мене захоплювати, але кінцівка перекреслила все. Таке ж відчуття було після прочитання "Дівчини в тумані", коли автор довго підводив до фінальної точки, нагнітав атмосферу, а потім взяв і посміявся з читача абсолютно зім'ятою розв'язкою. Склалося враження, що Кіз не встигав на ланч і закінчив аби як, лиш би закінчити.

. . Із…

Немного странная книга. Вроде и интересный сюжет, и динамично развиваются события, и есть загадки, но чего-то не хватает. Героям как-то не симпатизируешь, да там вообще и некому особо. Рейвен жалко, но и она симпатии не вызывает.