Де немає бога

Думаю, що ця книга вже точно стане останньою для мене у Кідрука. Шість спроб. 3 провала, 2 ну так собі книги і тільки Твердиня(яка стала для мене першою в автора) справді сподобалась.

Я з разу в раз повертався до автора і давав йому ще один шанс, тільки завдяки його ідеям. Я вважаю, що ідеї його романів просто шикарні. Наприклад Не Озирайся і Мовчи, Зазирни У Мої Сни або Доки Світло Не Згасне Назавжди. Зав'язка книг прекрасна. Вони цікаві, інтригуючі, темні, важкі, навіть жорстокі, но завжди круті.

Но тут вилазить головний(на мою думку) косяк автора - його неймовірно довгі і детальні описи абсолютно всього в книзі. Я розумію, що це додає реалістичності та об'ємності історії, але у всьому потрібно мати міру. Коли цих описів вже надо багато, це починає втомлювати. Той же самий Кінг, з яким…

Книга дуже цікаво описує суть людини. Як змінюються цінності, погляди, поведінка, коли ціна ваше особисте життя.

Макс Кідрук у всій його красі. Люблю цього автора за його майстерність та теми, які він піднімає. А всі його книги автоматично купую. 

У книзі «Де немає бога» автор дуже відповідально підходить до опису всіх речей. Помітно, що інформація достовірна, ще й написана не аби-як. 

Від деяких речей хочеться нудити, але тим не менш, це додає реалістичності, якої іноді так не вистачає у книгах такого жанру. 

Окремо дякую за інформацію про те, що снігом не можна втамувати спрагу. Ніколи не задумувалася, тому це підштовхнуло мене на вивчення подальшої інформації про це. 

Але є декілька речей, які ніяк не дають мені спокою. Саме через них бал занизила. Дуже і навіть ДУЖЕ є схожість за стилем з Стівеном Кінгом. Ніяк не могла позбавитись думки, що я читаю переклад якоїсь книги Кінга, а не автентичний твір…

«Де немає Бога» Макс Кідрук

Ця книга мене одночасно захопила і обурила! Читати її було одне задоволення, особливо після попередніх, тут не абияк відчувається професіоналізм автора. Але, я не була готова до жорстких подій, що тут відбуваються в кінці, хоч і була на презентації книги... Особливо вразила історія про ОДИНАДЦЯТЬ цуценят!!! Воно звичайно зрозуміло, що в екстремальних умовах кожен дбає лише про себе, розкривається істина суть людини, зачіпаються поняття віри та присутності Бога. Але ж не до такої міри!! Особливо мене вразила фраза, що "Бог покарає того, хто в нього не вірить" і тут до фіналу доживає лиш кілька людей, серед яких, (споєлер) саме священик, хоча й сам мав грішні помисли!! Виходить, що автор розглядаючи різні поняття все-таки підтверджує, що Бог таки є! Крім цього є…

Мой самый любимый и единственный украинский писатель.

Но  к сожалению  "Де немає Бога" - мне не понравилась.

Основной сюжет с тем, как людям приходится выживать в горах в суровом  холоде - очень сильный, но мне этого оказалось мало. Для меня суть книги была в том, что никто не без греха и практически каждый человек в своей жизни сделал и хотел бы  делать что-то  ужасное, что несёт  за собою  жертвы.  В этой книге персонажи  наделали много плохого, но как-то  меня это не очень впечатлило, а сюжет с американским футболом я  прямо таки ненавидела и испытывала от каждый главы о нём  жестокую скуку ( это явно на любителя). Хорошая идея была с тем, что герои разной национальности, это как бы показывает то , что  в плохих делах, и в страшной обстановке   национальность не имеет никакого…

Дамы и господа, пристегните ремни, наш самолет отправляется прямиком в ад, туда, где выживут лишь несколько из вас, где ваши животные инстинкты возьмут верх, где все проблемы покажутся ничтожно маленькими, а шансы на летальный исход – ужасающе высоки. Туда, где не будет бога.

Взлетаем по графику, крушение уже не за горами, водички не желаете? Может, чего покрепче?

Страшный сон любого пассажира даже с легкой формой аэрофобии от украинского автора Макса Кидрука. Типает знатно, читается в мертвой хватке, заставляет выпукло таращить глаза на страницы, офигевая, но ничтоже сумняшеся, попутно делая ставки на тех, кто дойдет до финала, спасения.

Рейс 341 боинга 777 для большинства пассажиров окажется могилой, но после столкновения с по сей день непокоренной горой Гашербрум волею случая семеро…

У складних життєвих ситуаціях людина або починає згадувати усі молитви або її розчавлює зневіра. Ми часто думаємо про існуванн певної сили, яку ми не розумієм, але відчуваєм. Ця книга про метаморфози, які відбуваються з людиною перед якою стоїть вибір між фізичним життям та власною мораллю, совістю. Було цікаво, що герої будуть робити, щоб вижити їхні практичні дії, чекала більше саме цього від книги. Але ця книга про моральний вибір і увага акцентується більше на цьому. Багато сюжетних ліній. Автор описує життя героїв до аварії та причини, що призвели до того, що вони сіли в літак в один кінець. Про деяких було цікаво читати, деякі зовсім "не зачепили". Герої описуються дуже детально, інколи цих образів занадто багато. Але це властива манера написання тексту для автора. Якщо опис…

Спершу я упереджено ставився до цієї книги, адже не дуже довіряю літературним талантам сучасних українських авторів. І був приємно здивований тим наскільки глибоко автор переймається кожним питанням в описуванні той чи іншої ситуації. Таке враження що або автор дуже розумна і досвідчена людина, або такий автор який сумлінно підходить до описування тих чи інших подій. Так наприклад якщо в історії є персонаж – гравець в американський футбол, то автор описує всі тонкощі цієї гри, особливості гравців, їх тактику і схему гри, складається враження що сам автор колись грав в регбі. Так само і в описуванні літаків, здається автор знає про них все і що сам він не раз їх будував бо розуміється як все працює і що з чим пов’язано. Окрім того в книжці багато допоміжних схем і малюнків що доповнює…

До этого я думала, что с современной украинской прозой у меня не складывается за редчайшими исключениями. Но тут я впервые открыла для себя творчество Макса Кидрука. Когда читаешь #ДеНемаєБога , кажется что в Украине родился свой Стивен Кинг. И хотя некоторые моменты ну уж очень похожи на сюжеты Кинга, все равно написано настолько захватывающе, что приходилось закрывать книгу с видимым усилием. И если манера изложения и сюжет явно вдохновлены Кингом, то стиль несколько напоминает Хэйли, особенно его «Аэропорт» — настолько подробно автор углубляется в авиационную тематику. О Кинге напоминает еще и вставка главы о американском футболе — только Кинг отдает предпочтение бейсболу, но тоже любит вставлять целые главы с подробным описанием матчей. Что у первого, что у второго такое вплетение…