Невероятный мир глазами загадочной Элли

Дети жестоки , все это знают. В большинстве своем они сравнивают всех, и если ты хоть чем-то отличаешься, ты станешь изгоем, над тобой будут насмехаться. Так было и с Элли, но мистер Дениэлс протянул руку помощи ей, а также показал всему классу, что Элли уникальна, как и каждый в классе. Очень трогательная история, очень поучительна для подростков. Хотя я давным-давно не подросток, но оценила книгу. И понимаю, что многие взрослые так и остались детьми, и им бы не помешало прочесть эту книгу.

«Усі ми розумні, але по-своєму. Але якщо ви будете оцінювати рибу за ії здатністю лазити по деревах, вона проживе всеньке життя, вважаючи себе дурепою».

Як це - бути не такою, як всі? Терпіти знущання, образливі прізвиська? Із дня в день ходити в ненависну школу і входити в ненависний клас, знаючи, що нічого хорошо тебе не чекає? Як це - відрізнятися від інших? Не вродою, не надзвичайними здібностями, не характером. А, навпаки, бути приводом для насмішок? Виставляти себе на посміховище, заробити репутацію неслуха и дивакуватої незграби. І чи хотіли б ви відвідувати кабінет директорки щодня?

Але у Еллі немає вибору. Понад усе вона хоче зберегти свою таємницю. Від вчительки, від мами, від брата, від усіх. Краще терпіти глузування, ніж щоб ії вважали тупою і бездарою. Цю думку вона…

«Мы все уникальные. Особенные. Не похожие на других. И поэтому замечательные»

Проникновенная, трогающая за душу история. Трогательная и добрая, повествует о маленькой хрупкой Элли.

Дислексия — это вроде супа из букв. Невозможно читать и писать, потому что буквы расплываются, смешиваются и прыгают по странице. Элли старается изо всех сил, но никак не получается. Возможно она бы старалась еще больше, вот только поддержки никакой. Мама? Да, но большую часть она проводит в школе, где почти не выходит из кабинета директора и постоянно слышит упреки одноклассников.

Жестокость — вот, что преследует ее по жизни. Не физическая. Боль можно причинить, сказав всего одно слово. Одно единственное, и оно поменяет жизнь навсегда. «Уродка!», «Идиотка!», «Ненормальная!» - Элли уже привыкла, такое она…

Этой истории я действительно поверила. Поверила в то, что происходит, сопереживала Элли и верила вместе с ее учителем в то, что у нее все получиться. Главное - поверить в ребенка, чтобы он сам в себя поверил. Слог автора простой, поэтому книга быстро прочитывается. Сюжет составлен из школьных будней нашей главной героини и как ей приходится жить в классе и как сильно она меняется к концу истории, не без участия и влияния ее учителя. Очень атмосферная книга, когда необходимо вновь открыть в себе второе дыхание и поверить в себя.

Сьогодні, в День Вчителя, дуже символічно писати відгук саме на цю книгу. Адже вона про справжніх вчителів, для яких їхня професія не просто вибір, а покликання.
⠀
Мені в житті пощастило і з першою вчителькою, і з двома прекрасними класними керівниками в старших класах. Вони нас любили і розуміли. Але траплялися й такі, які просто відсиджувалися за зарплатню.
⠀
Але можливо трохи підзабулися за десять років шкільні будні, бо в емоційному плані книга пройшла повз мене і не зачепила.
⠀
Так, я в захваті від містера Деніелза і від його виняткового дару бути Вчителем з великої літери. Я хотіла щоб для Еллі та її друзів все закінчилося якнайкраще. Але відчуваю, що нічого в мені і в моєму житті не змінидося б, якби я не прочитала цю книгу.
⠀
Та все одно, я б рекомендувала її всім, без виключення,…