Людвіґу Прехитрому - ура-ура-ура!

"Я не хочу хитрувати, шахраювати, прикидатися і робити шкоду. Мені хочеться з усіма жити в добрі та злагоді".

У кожній родині - не без... білої ворони (чи чорної вівці в білому стаді). "Зіпсуте" друзями-зайченятами, лисеня Людвіґ Чотирнадцятий Ларсон не бажає продовжувити фамільну традицію, чим знеславлюється в лисячому середовищі, але завдяки чому рятує своїх родичів під час полювання. Отже, немає лиха (в розумінні тата Ларсона) без добра. Кури заприятелювали із лисами - майже біблійна сценка про лева і ягня, які в раю мирно лежатимуть поряд. Казка мого дитинства - про те, що вчинене добро завжди повертається, а також про те, що іноді й схитрувати не гріх, аби лиш задля хорошої справи. :) Чомусь пригадався "Фантастичний містер Фокс" Роальда Дала - про нього я бачила багато несхвальних…

Это лучшая в мире детская сказка! Я не вру и не преувеличиваю, поверьте. А не верите - проверьте. Да-да! Проверьте! Прочтите эту книгу на любом языке - и вы не сможете остаться равнодушными. Безусловно, она учит детей тому же, чему и большинство детских книг - доброте, честности, терпимости. Но, кроме этого, она учит еще и находчивости, смелости, умению отстаивать свое мнение. А еще она хороша тем, что в ней нет плохих персонажей. Есть ошибающиеся. Но у них всегда остается возможность переоценить свои поступки, понять, что они были не правы, и поступить правильно. А в этом издании еще и изумительные иллюстрации имеются. Шаловливые лисята, элегантные и аристократичные мама и папа Ларсон, добропорядочные представители купечества - куры (во всяком случае, так их увидела я:)):