Книжный портал
с персональными рекомендациями
и личными коллекциями
  • 15 000 000оценок книг
  • 940 000рецензий на книги
  • 58 000 000книг в коллекциях
Зарегистрируйтесь или войдите
Пароль будет создан автоматически и отправлен вам на почту, или ввести пароль самостоятельно

Рецензии на книгу «Три зозулі з поклоном»

ISBN: 978-617-07-0300-2, 978-966-346-861-7
Год издания: 2015
Издательство: Знання
Серия: Класна література
Язык: Украинский

Персонажі творів Григора Тютюнника (1931—1980) — прості люди, на долю яких випало жити у повоєнні роки ХХ століття. У буденних реаліях життя письменник уміє побачити їхню глибинну сутність, характерну ознаку часу, долю людини. Він любить тих людей, про яких пише; написане ним — завжди вистраждане до глибини душі. Тому кожне його оповідання, новела чи повість сприймаються як сповідь. Добірна і точна мова персонажів, за нею можна безпомилково визначити характер, моральне обличчя, а нерідко і професію того, хто говорить. Читача зворушують у його творах правдивість, щирість, самобутній характер оповіді, але найбільше — самовідданість і милосердя людської душі.

Развернуть

Лучшая рецензия на книгу

Оценка Nina_M:   5  /  4.0

Один із найулюбленіших моїх творів - оце коротке оповідання, яке вражає. Від присвяти - "Любові всевишній" - і до останніх слів героя-оповідача - "Чому вони не одружилися, отак одне одного чуючи?" - оповідання "тримає" читача за живе.
Історія цілого життя, історія справжнього кохання - вічного, нездійсненого і чи такого вже нерозділеного? Вони відчували одне одного попри величезні відстані, попри 14 років різниці у віці, усупереч тому, що обоє у шлюбі з іншими. І - не судилося. Мабуть, якась вища сила, що поєднала їх, разом із тим і розлучила.
Колись давно я не могла зрозуміти, як то Софія не сердилася на Михайла та Марфу. Аж тепер розумію її слова: "У горі, сину, ні на кого серця немає. Саме горе".

Для тех, кто читает на русском

Одно из самых любимых моих произведений - этот короткий… Развернуть 

Поделитесь своим мнением об этой книге, напишите рецензию!

Текст вашей рецензии
Оценка BonesChapatti:  2  
Сентиментальне чтиво

Новела не в моєму стилі. Можливо, автор хотів передати колорит тієї епохи, але смисли ці надто сентиментальні. Штучність незрозуміло в чому. Прочитала в рамках програми підготовки до ЗНО, так би не бралася б.

Оценка BreathShadows:  5  

Этот сборник из 14-ти историй, должен прочитать каждый! Он никого не оставит равнодушным. Автор, даже в маленьком рассказе на 5 страниц, смог передать жизнь как она есть, со всей глубиной, с любовью, короткой и долговечной, и с характерными признаками того, послевоенного времени - голодом, бедностью, горечью утраты. На страницах вы встретите обычных людей, возможно, даже увидите в них кого-то из знакомых. Лично у меня возникло ощущение, что я их видела, жила рядом с ними. Единственное, что немного расстроило - рассказ "Житіє Артема Безвіконного" оказался незаконченным.
Развернуть 

Оценка inessakos:  4  

Бывает так, что раз прикоснувшись к сердцу, любовь уже не покидает его, а образ возлюбленного навеки пеленой закрывает глаза. Он был старше ее и женат, она была молода. Но как далеко бы не забросила его судьба, везде слышны были ее мысли, чувствовалась ее душа, которой не суждено было обрести счастье.

Такая маленькая новелла, а столько в нее поместилось чувственности, печали, нежности.

Девушка, которая ощущала, когда придет письмо от обожаемого ею мужчины, но знала, что оно адресовано не ей.

Как мало вообще человеку нужно, чтобы хоть на миг обрести блаженство, всего лишь прикоснуться к тому, что для него свято.

Оценка i_am_dashka:  4  

«Любові Всевишній присвячується».


Коли нам задали читати цю новелу, я дуже довго не могла зрозуміти, чому вона так називається. Лише прочитавши, я нарешті змогла якось це осмислити.

Згідно з українськими традиціями, щоб позбавити мук людину, якій не могли відповісти взаємністю в коханні, через старця чи малу дитину передавали «три зозулі з поклоном», що означає: «Забудь, покинь, залиш, відпусти». Також людям давно відомо, що зозуля — це птах, який ніколи не будує гнізда. Тому такою назвою автор якби натякає, що кохання, на жаль, приречене.

Новела будується навколо любовного трикутника — дві жінки й чоловік. Марфа й Михайло дуже близькі емоційно, відчувають одне одного. Але одружений він із Софією...

Коли читаєш цей твір, сум поволі огортає тебе й не відпускає ще леякий час. Тому що ця… Развернуть 

Оценка irenechili:  5  

Дуже вдала, лаконічна та чуттєва новела. Вміти на кількох сторінках зобразити справжнє кохання, біль, розуміння - це справжній талант. Варто зазначити, що всього через невелику кількість слів Григір Тютюнник показав історичне тло почуттів. І мова дуже гарна, але водночас не перенасичена художніми засобами.
Не полінуйтесь витратити 15 хвилин на прочитання - гарантовано отримаєте справжнє естетичне задоволення.

Оценка Aidoru:  4.5  

Завжди особливе місце у моїй душі після прочитання Климко займав Григір Тютюнник, і зараз, читаючи його новелу, я переконався у тому, що автор вміє так майстерно й прекрасно грати на струнах людської душі. Мене пробирало до мурашок таке описання дійсно «всевишнього кохання», у очах стояли сльози через таку жорстокість долі…

Дійсно тут була описана важкість людських почуттів, їхня заплутаність… Саме з присвятою у мене асоціюється «Три зозулі з поклоном», бо це насправді є всевишнім твором, маленькою вершиною геніальності українського автора. Новела лагідна і гарна завдяки багатьом пестливим словам і, певно, співучістю української мови, яки визнана всенародно.

Ми бачимо вічну приреченість на страждання, яких не зміг витерпіти Тютюнник урешті-решт і покінчив життя самогубством. Я бачу у… Развернуть 

Оценка sireniti:  5  
Любов всевишня....

Нерозділене кохання. Воно може обернутися лютою ненавистю. Або, як ось у новелі, стати тихим сумом.
Буде шелестіти мокрим листям, зазирати у вікна душі сумним вітром. І дощитиме, дощитиме рясними сльозами, навіваючи смуток усім навкруг.
Нерозділене кохання- то ненаписані листи, непрочитані вірші, несказані слова. То пестощі, випущені у простір- не знадобилися. То пелюстки маку, мов опалі поцілунки, розсипані на чорній землі.
Буде хтось шепотітись у запашних соснах. Буде місяць сяяти, заграючи з зорями. Буде розплетена коса і сльоза на палаючій щоці. Та то не ти, не для тебе, Марфо.
Тобі судилося виглядати листи, написані не тобі. Пригортати їх до грудей, мов дітей рідних.
Тобі судилося кохання на все життя, нерозділене, важке. Не те що горить, те, що тліє.
Доля своя у кожного. А… Развернуть 

Оценка VioletaBilich:  5  

"Марфа ворушить губами І проводжає мене далі, аж доки я не увійду в сосну "велику" (у нас її називають ще: "та, що твій тато садив").
Дома мене стрічає мама, радіє, плаче і підставляє мені для поцілунку сині губи."

Це є зав'язкою новели після , якої ми бачимо розповідь про нещасне кохання, яке вже ніколи не відпустить одну з головних героїв твору. Автор добре показує завжди актуальну проблему кохання людей
Новела чітка і коротка тому читається швидко. Але навіть за короткий проміжок часу ти можеш відчути весь біль і смуток неподільного кохання.
Тютюник в цій новелі не показує нічого нового із життя, але й не треба придумувати, бо в нашому житті є ще багато нерозказаних історій.
Можно сказати, що автор влучно описав трагічне кохання між людьми.

Оценка LeRoRiYa:  5  

Погано пам'ятаю зміст цієї новели.
Проте, раз я поставила ій оцінку "5", значить вона мене по-справжньому вразила.
Я ставлю зазвичай п'ятірки тим творам, які хочеться перечитувати.

1 2

У вас есть ссылка на рецензию критика?

Регистрация по электронной почте
Пароль будет создан автоматически и отправлен вам на почту, или ввести пароль самостоятельно
Регистрация через соц. сеть
После регистрации Вы сможете:
Стать книжным экспертом
Участвовать в обсуждении книг
Быть в курсе всех книжных событий и новинок